Тестові завдання до теми 12

1. Процедура, за допомогою якої незалежна організація засвідчує, що продукція, процес або послуга відповідає встановленим вимогам, – це:

1. маркування;

2. сертифікація;

3. ліцензування;

4. екологічна логістика.

2. Розробка і встановлення комплексу обов'язкових правил, вимог, норм і нормативів у галузі використання природних ресурсів, охорони НПС – це:

1. стандартизація;

2. маркування;

3. ліцензування;

4. екологічна логістика.

3. До типів екологічного маркування відносяться:

1. інформація про екологічність продукції загалом, яка враховує увесь життєвий цикл її виробництва;

2. інформація про екологічність окремих властивостей продукції;

3. інформація для ідентифікації натуральних продуктів харчування;

4. всі варіанти.

4. Знак екологічного маркування може наноситись на:

1. безпосередньо на виріб;

2. упаковку (тару), ярлик, етикетку;

3. в супровідну документацію;

4. всі варіанти.

5. Обов’язковій державній екологічній сертифікації не підлягають:

1. екологічно небезпечні продукція, технології, виробництва;

2. очисні споруди, технології та обладнання для підготовки питної води;

3. діяльність у сфері поводження з відходами;

4. стан соціального забезпечення працівників підприємств.

6. Українська державна система сертифікації продукції носить назву:

1. ISO;

2. Система екологічного управління;

3. УкрСЕПРО;

4. ISO/IЕС.

7. ISO – це:

1. Держстандарт України;

2. Міжнародна організація зі стандартизації;

3. Система екологічного управління;

4. угода про партнерство та співпрацю з питань екології.

8. Чинне екологічне право України складається з:

1. земельного, водного, лісового, надрового права;

2. фауністичного, заповідного права;

3. права екологічної безпеки;

4. всі варіанти.

9. Екологічна сертифікація буває:

1. обов’язкова;

2. добровільна;

3. варіант а),б);

4. спеціальна.

10. Сертифікація, яка проводиться в законодавчо нерегульованій сфері, називається:

1. обов’язковою;

2. добровільною;

3. недержавною;

4. спеціальною.

Тестові завдання до теми 13

1. Екологічне право – це:

1. система норм і правил, що регулює відносини у сфері охорони НПС, життя і здоров’я людей, екологічної безпеки;

2. комплекс відомостей екологічного характеру щодо продукції, процесу;

3. засіб управління, який надає оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища;

4. розробка і встановлення комплексу обов’язкових правил, вимог, норм і нормативів у галузі використання природних ресурсів.

2. До функцій екологічного права належить:

1. визначення ступеня поведінки людини відносно природи та регулювання порядку використання природних ресурсів;

2. закріплення прав та обов’язків державних органів, підприємств, закладів, організацій і громадян у сфері природокористування;

3. передбачення юридичної відповідальності за порушення відповідних природоохоронних норм і правил;

4. всі варіанти.

3. Система законодавчих актів, а також інших нормативних правових актів, що регулюють екологічні суспільні відношення, – це:

1. екологічна сертифікація;

2. екологічне законодавство;

3. екологічний аудит;

4. екологічні нормативи.

4. Сукупність факторів, що знаходяться на достатньому рівні для забезпечення безпечного і комфортного життя населення, не погіршують стан здоров’я, – це:

1. екологічний стан;

2. екологічні потреби;

3. якість життя;

4. екологічне управління.

5. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначає:

1. основні принципи охорони навколишнього природного середовища;

2. екологічні права і обов’язки громадян України;

3. систему управління у сфері природокористування;

4. всі варіанти.

6. Охорона і використання земель регулюється:

1. Земельним кодексом України;

2. Кодексом про надра України;

3. Водним кодексом України;

4. Лісовим кодексом України.

7. Охорона і використання надр регулюється:

1. Земельним кодексом України;

2. Кодексом про надра України;

3. Водним кодексом України;

4. Лісовим кодексом України.

8. Охорона і використання вод регулюється:

1. Земельним кодексом України;

2. Кодексом про надра України;

3. Водним кодексом України;

4. Лісовим кодексом України.

9. Охорона і використання лісів регулюється:

1. Земельним кодексом України;

2. Кодексом про надра України;

3. Водним кодексом України;

4. Лісовим кодексом України.

10. Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища передбачає:

1. дисциплінарну та адміністративну відповідальність;

2. лише кримінальну відповідальність;

3. цивільну та кримінальну відповідальність;

4. варіанти а),в).

11. При здійсненні протиправних дій, що порушують екологічні вимоги у процесі недотримання дисципліни праці, настає:

1. дисциплінарна відповідальність;

2. адміністративна відповідальність;

3. цивільна відповідальність;

4. кримінальна відповідальність.

12. При порушенні встановленого порядку використання природних ресурсів настає:

1. дисциплінарна відповідальність;

2. адміністративна відповідальність;

3. цивільна відповідальність;

4. кримінальна відповідальність.

13. При порушенні природоохоронного законодавства або порушенні екологічних прав громадян настає:

1. дисциплінарна відповідальність;

2. адміністративна відповідальність;

3. цивільна відповідальність;

4. кримінальна відповідальність.

14. При екологічному правопорушенні з високим рівнем екоризику і еконебезпеки настає:

1. дисциплінарна відповідальність;

2. адміністративна відповідальність;

3. цивільна відповідальність;

4. кримінальна відповідальність.

15. Ефективність системи відповідальності за екологічні правопорушення в Україні є низькою, тому що:

1. розмір штрафів невеликий;

2. відношення до екологічних порушень поблажливе внаслідок низької екологічної культури суспільства;

3. розмір штрафів великий;

4. варіанти а),б).