Тестові завдання до теми 11

1. Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:

1. реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;

2. забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

3. раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони НПС;

4. всі варіанти.

2. За системними ознаками виділяють такі види екологічного управління:

1. державне екологічне управління;

2. корпоративне екологічне управління;

3. місцеве та громадське екологічне управління;

4. всі варіанти.

3. Екологічна експертиза – це:

1. оцінка впливів на навколишнє природне середовище та здоров’я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону довкілля;

2. комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

3. встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

4. право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

4. Екологічне нормування – це:

1. вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;

2. комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

3. встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

4. право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

5. Екологічний моніторинг – це:

1. вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;

2. комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

3. встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

4. право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

6. Екологічне ліцензування – це:

1. вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;

2. комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

3. встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

4. право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

7. Комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин підприємства або взагалі будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем – це:

1. екологічний дозвіл;

2. екологічний паспорт;

3. екологічний сертифікат;

4. екологічне погодження.

8. Державне управління в галузі НПС здійснюють:

1. Президент України;

2. Кабінет Міністрів України;

3. Ради та їхні виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища;

4. всі варіанти.

9. Метою екологічної експертизи є:

1. запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища;

2. оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності;

3. оцінка екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах;

4. всі варіанти.

10. Головною метою екологічного маркування є:

1. виділення серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має найменший вплив на навколишнє середовище з присвоєнням їй відповідного знака;

2. реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;

3. забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

4. раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони НПС.

11. Засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об'єктивну і задокументовану оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, - це:

1. екологічна експертиза;

2. екологічний моніторинг;

3. екологічний аудит;

4. екологічна сертифікація.

12. Діяльність, спрямована на визначення потреб споживачів в екологічно безпечному навколишньому природному середовищі, формування екологічно чистого продукту, - це:

1. екологічне страхування;

2. екологічний маркетинг;

3. екологічний менеджмент;

4. екологічний аудит.

13. Екологічний ринок – це:

1. ринок, на якому здійснюється екологічна експертиза товарів;

2. ринок, на якому немає обмежень щодо якісних характеристик продукції;

3. ринок екологічних технологій, робіт, товарів, послуг, знань, екологічної інформації;

4. ринок, на якому проводиться екологічний моніторинг.

14. Ринково зорієнтована складова загальної системи управління підприємством, корпорацією, що має за мету досягнення екологічної вигоди або прибутку із застосуванням ринкових механізмів, – це;

1. екологічне страхування;

2. екологічний маркетинг;

3. екологічний менеджмент;

4. екологічний аудит.

15. Метою екологічного інжинірингу є:

1. техніко-економічне обґрунтування комплексу захо­дів щодо екологічної модернізації виробництва;

2. забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

3. виділення серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має найменший вплив на навколишнє середовище з присвоєнням їй відповідного знака;

4. комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів.

16. До сфери екологічного страхування належить:

1. екологічне страхування нових технологій;

2. страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин;

3. страхування екологічних збитків унаслідок екологічних катастроф;

4. всі варіанти.

17. Кадастр – це:

1. реєстр, систематизоване зведення відомостей про об’єкти або явища;

2. це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про стан довкілля;

3. сучасна комп’ютерна технологія для картографування об’єктів навколишнього природного середовища;

4. технології, що дають можливість поєднати модельне зображення території.