2.2. Закони та закономірності розміщення продуктивних сил
РПС і формування економіки регіонів здійснюється під впливом об’єктивних законів і закономірностей.
Причинно-наслідкові зв’язки відображаються в законах, коли залежності між причиною та наслідком є однозначними. При цьому взаємодія різних сил приводить до цілком імовірного наслідку, про який суспільству вже відомо або ще невідомо, якщо знання про сукупність взаємодіючих сил недостатні.
У економічній науці термін “закон” використовується у випадках, коли встановлені найбільш істотні (суттєві, глибинні) залежності між дією різноманітних сил та економічними наслідками їх взаємодії.
Серед економічних законів, що впливають на розвиток продуктивних сил, вчені виділяють: закони сталого розвитку продуктивних сил; зростання продуктивності праці; економії робочого часу; суспільного поділу праці; територіального поділу праці; концентрації виробництва; комплексного розвитку; попиту і пропозиції.
Відображенням економічних законів у конкретних економічних умовах виступають закономірності.
Закономірності, як і закони, відображають причинно-наслідкові зв’язки, але не однозначну залежність, а імовірнісну. Наслідок дії різноманітних сил є передбачуваним, але точність такого передбачення може мати відхилення від реального (все відносно).
Між законами й закономірностями нема виразної межі, а тому в науковій літературі одні й ті самі відношення розглядаються то як закони, то як закономірності. Пояснюється це тим, що закони поділяються на загальні, притаманні великим групам явищ, і часткові, специфічні. Саме другу групу законів деякі вчені трактують як закономірності.
Інша група вчених законами називає ті закономірності з певної їхньої множини, що відбивають найістотніші відношення. Є ще одне міркування: загальні закони у конкретному, специфічному середовищі перетворюються на закономірності. Так, закон суспільного поділу праці у просторовому аспекті постає як закономірність територіального поділу праці; закон концентрації виробництва – як закономірність територіальної концентрації виробництва тощо.
Взаємозв’язок економічних законів, закономірностей та принципів РПС наведено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Взаємозв’язок економічних законів, закономірностей і принципів РПС
Розглянемо основні закономірності РПС.
Закономірність економічно ефективного розміщення продуктивних сил випливає із закону економії суспільної праці. Цей закон регулює затрати на подолання просторової незбалансованості між районами видобутку сировини, виробництва і споживання продукції. Ця закономірність реалізується через принцип наближення розташування виробництва до джерел сировини, енергії та споживача. Вона відображає стабільні та взаємообумовлені залежності між раціональним розміщенням продуктивних сил та зниженням затрат суспільної праці.
2. Закономірність територіального поділу праці (ТПП) випливає з економічного закону суспільного поділу праці.
Внаслідок ТПП формується така територіально-галузева структура економіки, яка найбільш повно відповідає природним і соціально-економічним умовам та потребам міжрегіональних ринків. Завдання РПС із урахуванням ТПП та спеціалізації регіонів, полягає в зниженні витрат виробництва і підвищенні ефективності господарства. Налагодження тривких економічних зв’язків між регіонами об’єктивно веде до міжрегіональної інтеграції.
3. Закономірність економічної цілісності регіону. Цю закономірність Поповкін В. визначає як закон. Сутність її полягає в органічній єдності природної, матеріальної (створеної людиною) та соціальної сфер. Сполучення їх у кожному регіоні дає величезну кількість варіантів, тому на Землі немає двох однакових регіонів. Тому навіть найвдалішу модель розвитку одного регіону не можна механічно переносити на інший, нехтуючи його специфікою.
4. Закономірність регіональної інтеграції господарства пов’язана із двома попередніми закономірностями. Виокремлення регіонів через їхню спеціалізацію конче вимагає налагодження тісних економічних зв’язків між ними. Так постає міжрегіональна економічна інтеграція, в результаті якої формується національний господарський комплекс.
Внутрішньорегіональна інтеграція випливає із закономірності географічної цілісності регіону. Вона починається з налагодження економічних зв’язків між підприємствами. Можна собі уявити ланцюг таких зв’язків: видобуток залізної руди – виплавка металу – важке машинобудування. До нього примикають допоміжні й обслуговуючі галузі. Так утворюється регіональний господарський комплекс.
5. Закономірність територіальної комплексності продуктивних сил. Комплексністю називається взаємопов’язаність елементів регіонального господарства. Комплексний розвиток означає пропорційність, зрівноваженість між природними й трудовими ресурсами та виробництвом, а також міжгалузеву й внутрішньогалузеву збалансованість виробництва.
6. Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил базується на законі концентрації виробництва і відображає об’єктивну тенденцію його зосередження в обмеженому просторі. Закономірність проявляються в економії затрат за рахунок агломераційного ефекту (взаємного розміщення спільних об’єктів в одній точці). Територіальна концентрація виробництва і населення обумовлюється сприятливими передумовами. Ця закономірність найбільш чітко проявляється у формуванні промислових центрів, вузлів, агломерацій, технополісів, урбанізованих зон.
На кожному етапі суспільного розвитку територіальна концентрація продуктивних сил має свої межі, зумовлені технологією виробництва, досконалістю інфраструктури тощо. Спроби обминути ці межі призводять до зниження ефективності суспільного виробництва, поглиблення екологічних проблем.
7. Закономірність територіальної диференціації продуктивних сил пов’язана з попередньою закономірністю. Вона полягає у тому, що регіон об’єктивно диференціюється на ділянки, що найбільш придатні для певного різновиду діяльності. На одних ділянках вигідніше збудувати підприємства хімічного комплексу, на інших – підприємства АПК тощо. Але при цьому регіональна цілісність зберігається, якщо підприємства різних галузей взаємопов'язані.
8. Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів пов’язана із закономірностями ТПП та регіональної інтеграції. Вона встановлює, що між регіонами існують відмінності, зумовлені неоднаковістю природних, економічних та соціальних умов. Одначе ці відмінності мають стосуватися головним чином галузевої структури економіки, форм її територіальної організації, а не соціально-економічних умов життєдіяльності людей. Закономірність полягає в подальшому узгодженні рівнів соціально-економічного розвитку через посилення взаємозв’язків між регіонами. Ця закономірність обов’язково має враховуватися у регіональній економічній політиці.
Знання закономірностей і їх практичне використання дозволяє вибрати найдоступніший варіант розміщення виробництва, цілеспрямовано організувати господарську діяльність на території регіону.