14.2. Міжнародне співробітництво України в галузі охорони навколишнього природного середовища

Україна є членом провідних міжурядових організацій, діяльність яких пов’язана з вирішенням проблем охорони навколишнього середовища. Як член однієї з найбільших впливових європейських організацій (Рада Європи), Україна з 1995 року почала активно вирішувати проблеми раціонального використання природних ресурсів та збереження навколишнього природного середовища. На сьогодні Україна є учасницею 20 природоохоронних конвенцій та 4 протоколів глобального та раціонального значення. У 1669 р. наша держава отримала статус спостерігача Гельсінської комісії (Конвенція про захист Балтійського моря від забруднень).

В рамках виконання зобов’язань по Рамсарській Конвенції Україна підтвердила свою відповідальність за водно-болотні угіддя міжнародного значення з Рамсарського переліку (Сивони, Каркінітська, Тендрівська і Ягорлицька затоки, Дунайські плавні). В межах реалізації програм комітету НАТО з проблем сучасного суспільства, проведена кількісна і якісна оцінка забруднених територій, досліджено найбільш ефективні технології та підходи до здійснення процесу їх відновлення, охарактеризовано політичні, економічні, юридичні, соціальні та інші фактори, що впливають на реалізацію національних екологічних програм.

Україна бере активну участь у роботі Європейської Економічної Комісії (ЄЕК), тому ратифікувала і виконує вимоги конвенції про транскордонне забруднення повітря на значні відстані. ЄЕК також координує підготовку до Конференції міністрів охорони довкілля, міністрів охорони здоров’я і рекомендує базові нормативні відшкодування за користування надрами. На сьогодні плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин здійснюється без достатнього урахування значення корисних копалин в природо-ресурсному потенціалі країни, умов експлуатації родовищ тощо.

Пріоритетним в міжнародній природоохоронній діяльності України є співпраця з країнами-сусідами. Вже розроблені і підписані відповідні договори про співробітництво в природоохоронній галузі з Польщею, Білоруссю, Словаччиною, Грузією, Молдовою, Російською Федерацією. В рамках діючих угод створено двосторонні міжурядові комісії або міжміністерські робочі групи для розробки та координації виконання програм співробітництва. Активно проводиться робота по укладанню нових двосторонніх угод про взаємовигідне співробітництво, серед них:

• Меморандум порозуміння між Мінекобезпеки України та Федеральним Міністерством навколишнього середовища Австрійської Республіки щодо співпраці в галузі охорони навколишнього середовища;

• Меморандум порозуміння щодо співпраці в галузі охорони природи між Мінекобезпеки України та Міністерством навколишнього середовища Фінляндської Республіки;

• Угода між урядом Держави Ізраїль та Урядом України про співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища;

• Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі транспортування ядерних матеріалів.

Крім того, діють наступні програми. Програма українсько-нідерландського співробітництва в галузі охорони довкілля програму підтримки Дніпропетровського екологічного центру, національних парків: “Подільські Товтри”, Азово-Сивацький та Шацький. Окрім того, Уряд Нідерландів виділив кошти для реалізації проекту щодо вдосконалення системи управління ресурсами басейну р. Сіверський Донець (спільно з Російською Федерацією), що є прямим внеском у чорноморську екологічну програму.

В рамках співробітництва з Данією досягнуто домовленості щодо виконання проекту “Впровадження пілотної установки по переробці токсичних відходів у промислових регіонах України (міста Київ, Одеса, Кіровоград)”. Також розпочаті роботи по очистці від нафтохімічних забруднень території в районі військової авіабази м. Луцька.

Активно розвивається співробітництво між Україною і США в галузі охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів.

В рамках Українсько-Американської Програми “Сприяння сталому розвитку ” розроблено своєрідний для країн Центральної та Східної Європи підхід до вирішення природоохоронних проблем.

Найбільш суттєвими з зазначених проектів є:

• Проект “Управління якістю води Канівського водосховища”.

• Програма підтримки збереження біорізноманіття в Україні (здійснюється неурядовими організаціями та окремими громадянами України по розвитку заповідної справи в Криму).

• Вдосконалення водоканалу м. Львова.

• Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи з поширенням проекту щодо радіоекологічного моніторингу в Запоріжжі, Дніпропетровську, Кривому розі, Жовтих Водах тощо.

• Надання технічних послуг Центру екологічного телебачення.

• Проведення круглих столів з питань екологічного законодавства за участю делегацій України і США з метою визначення законодавчих сфер, які потребують вдосконалення та уточнень.

• Співробітництво в галузі менеджменту шкідливих відходів.

• Створення Нового Регіонального Екологічного Центру незалежних держав.

• Створення екологічного фонду, мета якого полягає в забезпеченні фінансування проектів та програм для вирішення нагальних екологічних проблем.

Програма технічної допомоги “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну р. Дніпро)” реалізується відповідно до Декларації про співробітництво між Урядом України і Урядом Канади щодо реалізації програми управління навколишнім середовищем у басейні р. Дніпро.

Поступово виконується міжнародна Програма “Управління станом та захист Чорного моря”, в реалізації якої беруть участь держави Чорноморського регіону – Грузія, Болгарія, Румунія, Російська Федерація, Туреччина та Україна. Розроблений та поетапно реалізується міжнародний проект стосовно збалансованого управління природними ресурсами басейну Дніпра. В реалізації проекту надають допомогу – Білорусь, Росія.

Формування ефективної системи управління в галузі охорони НПС неможливо без вивчення міжнародного досвіду, порівняльного аналізу даних, виявлення специфічних особливостей, які визначають конкретні інструменти управління. Німецька система охорони НПС представляє для нас особливий інтерес. По-перше, німецькі компанії є піонерами в області охорони навколишнього природного середовища. По-друге, в Німеччині створено достатньо ефективну систему управління охороною навколишнього середовища, яка має спільне з аналогічними системами інших європейських країн, але й свої відмінні особливості. Сама структура управління охороною навколишнього середовища в Німеччині має багато спільного з російською структурою. Головною особливістю природоохоронної системи Німеччини є широкий розвиток системи екологічної освіти. Там діють академії підготовки спеціалістів по охороні навколишнього середовища, підвищення кваліфікації працівників, проведення тематичних семінарів та колоквіумів. Паралельно в державі працюють приватні організації, спеціалізовані союзи.

Ефективна екологічна політика неможлива без підтримки суспільства, участі громадян в природоохоронних програмах.