Тема 12. Екологічна стандартизація та сертифікація
План
12.1. Екологічна стандартизація та сертифікація як елементи ринку екологічних послуг.
12.2. Механізм екологічної сертифікації в Україні.
12.3. Види екологічної сертифікації.
12.4. Сутність екологічного маркування.
Ключові поняття:
Сертифікація, механізм екологічної сертифікації, принципи сертифікації, види екологічної сертифікації, екологічне маркування
12.1. Екологічна стандартизація та сертифікація як елементи ринку екологічних послуг
Сертифікація являє собою визначення, перевірка й документальне підтвердження об’єкта сертифікації встановленим екологічним вимогам. Екологічна сертифікація є новим і поки що незадіяним регулятивним механізмом для України. Вона повинна стати повноправною складовою системи управління і регулювання економіки.
У світовій практиці екологічну сертифікацію почали запроваджувати з 1992 р. на основі:
Директиви 92/880/ЕС “Про екологічні знаки”;
британського стандарту BS 7750 “Система екологічного управління”;
міжнародних стандартів ISO/ТС207 “Управління навколишнім середовищем” тощо.
Базисом сучасної екологічної сертифікації є правове і нормативне забезпечення, яке є результатом діяльності Європейської комісії, авторитетних міжнародних та європейських організацій зі стандартизації і сертифікації. В умовах послідовної екологізації всіх ланок економіки України та формування ринку екотехнологій та екопослуг відбувається вплив європейських орієнтирів на процес формування екологічної сертифікації. Сучасний напрям створення і розвитку системи екологічної сертифікації України визначений у ст. 48 “Співпраця в галузі оцінювання стандартів та оцінювання відповідності” Угоди про партнерство та співпрацю між Європейським союзом і Україною.
Впровадження екологічної сертифікації ставить за мету розв’язання нагальних завдань у трьох сферах діяльності держави:
1. У сфері функціонування господарського комплексу:
реалізація обов’язкових екологічних вимог природоохоронного законодавства під час ведення господарської діяльності;
впровадження систем екологічного менеджменту в структури об'єктів управління ДСЕУ;
створення екологічно безпечних виробництв, технологічних процесів і обладнання;
додержання вимог екологічної безпеки і запобігання забрудненню довкілля під час розміщення, переробки, транспортування, ліквідації й захоронення відходів виробництва і споживання;
додержання вимог екологічної безпеки впродовж усього життєвого циклу будь-якої продукції;
запобігання ввезенню в Україну екологічно небезпечних продукції, відходів, технологій і послуг.
2. У сфері інтеграції України до Європейського союзу:
сприяння інтеграції економіки країни в Європейський ринок;
гармонізація системи екологічної сертифікації з міжнародними й національними системами акредитації та сертифікації;
підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;
усунення технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі;
надання екологічному сертифікату та екологічному знаку відповідності статусу документів, які в особі уповноваженого органу державної влади з екологічної сертифікації гарантують додержання вимог природоохоронного законодавства України.