10.2. Коротка історія становлення екології як науки

В історії екології можна виділити певні періоди розвитку, які є нерівноцінними за часом.

І. Описовий етап – це період накопичення інформації про багатства тваринного та рослинного світу на нашій планеті, період відкриття нових континентів, кругосвітніх подорожей. Розгляд проблеми починався в працях давньогрецьких філософів-природознавців Гіппократа, Аристотеля, Теофраста Ерезійського, які містять відомості екологічного змісту. Впродовж півтора тисячоліття накопичилась велика кількість інформації, яка потребувала узагальнення.

ІІ. Етап систематизації – пов’язаний з іменами таких вчених як К.Лінней та О. Гумбольдт. Вперше термін “екологія” згадується в працях Е. Геккеля у 1866 р., де вчений вперше спробував дати визначення суті даного терміну. Проте ще до Геккеля багато науковців епохи Відродження внесли вагомий вклад у цю науку, яку ще в ті часи екологією не називали. Наприклад, Ч.Дарвін вказав на роль навколишнього середовища (“боротьба за існування” у природі) у природному доборі, як одного з основних рушійних сил еволюції.

ІІІ. Етап розвитку теоретичних засад екології – почався у другій половині ХІХ ст., характеризується вивченням способу життя тварин та рослин, їх пристосуванням до кліматичних умов, а також завдяки роботам К. Мебіуса, становленням нової галузі екології – біоценології.

Як самостійна наука екологія сформувалась і набула наукового визнання лише на початку XX ст. На цей час сформувались екологічні школи гідробіологів, ботаніків, зоологів, у кожній з яких розвивались певні сторони науки екології.

У 20-х роках XX ст. в Європі і Америці були організовані екологічні наукові товариства, засновані журнали, а екологію почали викладати в університетах. У 30-х роках XX ст. сформувалась нова галузь екології – популяційна екологія, основоположником якої є англійський вчений Ч. Елтон. Увага звертається на популяцію як самостійну одиницю. Центральними проблемами популяційної екології стали проблеми внутрішньовидової організації і динаміки чисельності.

З початку 40-х років в екології виник принципово новий підхід у дослідженнях. У 1935 р. А. Тенслі висунув поняття екосистеми, а у 1942 р. В.Сукачев обґрунтував уявлення про біогеоценоз. Живі організми почали вивчатися у їх відношенні до сукупності абіотичних факторів, з урахуванням закономірностей, що лежать в основі зв’язку всього угруповання навколишнього середовища – кругообігу речовин та перетворення енергії.

Розвиток екосистемного аналізу призвів до появи вчення про біосферу. Біосфера перед нами постає як глобальна система, стабільність та функціонування якої ґрунтується на екологічних законах забезпечення балансу речовини та енергії. Автором цієї теорії був В.Вернадський.

У 50-80-х роках XX ст. Ю.Одум формує школу математичного моделювання в екології. В зв'язку з тим, що кількість експериментів по вивченню процесів у природному середовищі є обмеженою, роль математичного моделювання в екології є вельми високою. Воно дозволяє прогнозувати напрямки розвитку екосистем та виявляти різноманітні тенденції в їх розвитку без постановки будь-якого експерименту.

В останній час спостерігається бурхлива екологізація різних галузей діяльності людини, під якою слід розуміти процес неухильного та послідовного впровадження системи технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволять підвищувати ефективність використання природних процесів поряд з поліпшенням, або хоча б зі збереженням якості природного середовища.

Започаткувались найрізноманітніші напрямки екологічних досліджень, які можна об’єднати за ознаками галузевої належності, пріоритетності, теоретичного та практичного значення. Саме за останнє десятиліття кардинально змінилась структура екології, чому сприяли розвиток таких галузей знань як екологічний менеджмент, економіка природокористування, екологічне право, екологічна культура, екологічна освіта тощо.

У наш час екологія – це розгалужена система наук. Об’єктами її вивчення є популяції організмів, види, угруповання, екосистеми та біосфера в цілому.

Сучасну екологію слід чітко розділяти на теоретичну та практичну.