8.4. Проблеми реалізації трансформаційних потенціалів ргк

Виробничий потенціал РГК можна розглядати як результат взаємодії потенціалів усіх факторів трансформації (на основі потенціалу основних фондів).

Виробничий потенціал територіального комплексу дорівнює сумі виробничих потужностей підприємств, які утворюють його, за відрахуванням втрат виробничої потужності, викликаних невідповідністю наявності окремих виробничих ресурсів потребі в них.

Виробничий потенціал РГК за своєю величиною може бути меншим за будь-який з трансформаційних потенціалів, дорівнювати лише потенціалу основних фондів або дорівнювати усім трансформаційним потенціалам.

Сучасні обсяги випуску промислової і сільськогосподарської продукції в регіоні свідчать переважно про наявний рівень виробництва (реалізований виробничий потенціал РГК), залишаючи в тіні його можливості (нереалізований потенціал). Тоді як в умовах значного трансформаційного спаду виробництва важливо виявити саме останній потенціал.

Значний нереалізований виробничий потенціал РГК визначається недостатніми частковими трансформаційними потенціалами:

1. трудового (працівники промисловості, сільського господарства та інших галузей часто мають недостатній кваліфікаційний рівень);

2. природно-ресурсного (найкращі родовища корисних копалин уже відпрацьовані);

3. матеріальних ресурсів (більшість підприємств не має достатніх обігових фондів);

4. основних фондів (зношеність основних фондів набула критичного характеру);

5. інвестиційного (підприємства позбавлені дешевих кредитних ресурсів);

6. інноваційного (старі технології не забезпечують можливості випускати конкурентоспроможну продукцію).

У більшості виробничих підсистем РГК основним лімітуючим потенціалом є саме інвестиційний. Він не дозволяє повною мірою реалізувати інші трансформаційні потенціали. Тому виробничий потенціал може зростати пропорційно зростанню інвестиційного потенціалу доти, доки лімітуючим не стане якийсь інший потенціал, наприклад споживчий.

На основі вищенаведеного можна визначити загальну стратегію трансформації РГК та його виробничих підсистем. Вона має такий цільовий функціонал (F):

F = ІТП – ВП→min,

(13.1)

де ІТП – інтегральний трансформаційний потенціал; ВП – виробничий потенціал.

Формула (1.1) означає, що виробничий потенціал РГК буде тим більшим, чим повніше використовуватимуться часткові та інтегральний трансформаційний потенціали.

Тема 9. Інвестиційний менеджмент в період трансформації економіки регіону

План

1. Вартість капіталу в трансформаційних процесах регіону.

2. Структура і характеристика необхідних інвестицій.

3. Іноземне інвестування в трансформаційних процесах регіону.

4. Формування сприятливого інвестиційного клімату.

Ключові поняття:

Вартість капіталу, інвестор, прямі інвестиції, супутні інвестиції, інвестиції у НДДКР, джерела фінансування інвестицій, лізинг, іноземне інвестування, інвестиційний клімат

9.1. Вартість капіталу в трансформаційних процесах регіону

Вартість капіталу віддзеркалюється у вигляді процентної ставки (або частки одиниці) від суми капіталу, вкладеного в будь-який бізнес, яку необхідно сплатити інвестору протягом року за використання його капіталу.

Інвестором може бути кредитор, акціонер підприємства або само підприємство. В останньому випадку підприємство інвестує власний капітал, який був створений за період, що передував новим капітальним вкладенням. В будь-якому разі за використання капіталу необхідно платити і мірою цього платежу виступає вартість капіталу.

Вартість капіталу – це альтернативна вартість, інакше кажучи, доход, який очікують отримати інвестори від альтернативних можливостей вкладання капіталу при незмінній величині ризику. Якщо компанія хоче отримати засоби, то вона повинна забезпечити на них доход як мінімум рівний величині доходу, який можуть принести інвесторам альтернативні можливості вкладання капіталу.

На вартість капіталу впливають такі фактори:

• рівень доходності інших інвестицій;

• рівень ризику даної інвестиції;

• джерела фінансування.

Рівень доходності інших інвестицій. Оскільки вартість капіталу – це альтернативна вартість, тобто дохід, який очікують отримати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині ризику, вартість даного капітального вкладення залежить від поточного рівня процентних ставок на ринку цінних паперів (облігацій і акцій).

Рівень ризику даної інвестиції. Якщо підприємство пропонує інвесторам вкласти капітал в більш ризикову справу, то їм повинен бути забезпечений більш високий рівень доходності (доходу). Чим більша величина ризику, що присутня в активах компанії, тим більшим має бути дохід по них, щоб привабити інвестора. Це золоте правило інвестування.

Джерела фінансування. Розглянемо такий приклад. Нехай банк пропонує підприємству кредит на умовах $2 на кожний наявний у підприємства $1 власних засобів. Своїх грошей підприємство немає, але може залучити акціонерний капітал, розпочавши випуск акцій. Банк надає кредит під 6% річних, а акціонери згідні вкладати гроші при умові отримання 12%. Якщо підприємству необхідні $3.000, то воно повинно отримати чистий грошовий доход $2.000 (0,06 = $120) з тим, щоб задовольнити вимоги банка і $1.000 (0,12 = $120) для задоволення вимог акціонерів. Таким чином, вартість капіталу складає $240/$3.000 = 8%.

Точно такий самий результат можна отримати, використавши наступну схему:

Вид капіталу	Вартість		Частка		Компоненти
Позичений (чужий)	6%	х	2/3	=	4%
Власний	1 2%	х	1/3	=	4%
	Загальна вартість капіталу				8%

Такий підхід часто називають вирахуванням зваженої середньої вартості капіталу: WACC (Weighted Average Cost of Capital).

Для того, щоб визначити загальну вартість капіталу, необхідно спочатку оцінити величину кожної її компоненти.

Зазвичай, структура капіталу компанії включає:

1. Власний капітал у вигляді:

• звичайних акцій;

• накопиченого прибутку.

2. Сума засобів, залучених за рахунок привілейованих акцій.

3. Позичений капітал у вигляді:

• довгострокового банківського кредиту;

• випуску облігацій.