Тема 8. Теоретичні основи ринкової трансформації господарства регіону
План
8.1. Господарство регіону як територіально-економічна система.
8.2. Фактори трансформації РГК.
8.3. Потенціал факторів трансформації РГК.
8.4. Проблеми реалізації трансформаційних потенціалів РГК.
Ключові поняття:
Господарство, система, комплекс, фактори трансформації РГК, потенціал фактора, управління потенціалом, інвестиційний потенціал, інновація, потенціал ринкової інфраструктури
8.1. Господарство регіону як територіально-економічна система
Господарство регіону в науковому і практичному сенсі доцільно розглядати як велику і складну територіально-економічну систему – регіональний господарський комплекс.
При розгляді проблем ринкової економіки важливо визначати регіон як місце прояву зв’язків і залежностей суб’єктів господарювання у відтворювальних процесах. Це важливо для розуміння господарства регіону як системного утворення.
“Система” – це ціле, що складається з частин. Близьке за змістом до поняття “система” і поняття “комплекс”.
Такою цілісною системою і є регіональний господарський комплекс.
Цілісність РГК забезпечується дією законів регіональної цілісності (природи, населення й виробництва) та регіональної інтеграції виробництва.
РГК формуються внаслідок взаємодії таких факторів:
внутрішніх (сировинні і трудові ресурси, споживчий попит, інфраструктурна забезпеченість території тощо);
зовнішніх (рівень економічного розвитку країни, спосіб виробництва матеріальних благ, технологічний рівень виробництва тощо).
У РГК прийнято виділяти галузеву (або секторальну), функціональну і територіальну структури.
Типізація РГК здійснюється на основі таких ознак: територіальний ранг, генезис, провідний технологічний уклад, спеціалізація, напрям структурно-технологічної трансформації, стадійність розвитку й конфігурація опорного каркасу території.
Наприклад, господарський комплекс Вінницької області, є мезорегіональним за територіальним масштабом. Він в основному сформувався в післявоєнний період. До галузей його спеціалізації відносяться: сільське господарство, харчова промисловість і перероблення сільгосппродуктів, виробництво електроенергії та машинобудування. За розмірами виробництва переважають галузі перших двох технологічних укладів (харчова та ін.), хоча достатньо розвинутими є й галузі третього (електротехнічна) та четвертого (електронна) укладів. Ринкова трансформація комплексу передбачає насамперед інноваційно-стабілізаційну стратегію розвитку. У складі комплексу переважають полюси росту, а це означає, що він знаходиться на другій стадії розвитку. Опорний каркас території, на якій він базується, має радіально-концентричну форму, проте асиметричну, тому що основний полюс розвитку – Вінницький промисловий вузол – зміщений від центра області на північ.
8.2. Фактори трансформації ргк
З переходом до ринкових відносин РГК інтенсивно трансформується під впливом певних факторів та умов.
По відношенню до виробничої підсистеми РГК усі інші підсистеми та їх елементи (ресурсні, споживчі, екологічні тощо) є факторами трансформації, тобто вони є внутрішніми джерелами розвитку (саморозвитку) виробничої підсистеми і господарства регіону загалом.
Фактори трансформації господарства регіону слід вважати чинниками прямої дії, а умови – непрямої.
Водночас між умовами та факторами трансформації господарства регіону немає неперехідної межі, бо фактори не лише виростають з умов, а і приводяться ними в дію.
Існує чотири фундаментальні фактори (фактори першого порядку), або “колеса” економічного розвитку (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Фундаментальні фактора трансформації РГК
Зазначені фактори поділяють на ті, що мають матеріальні (речовинні) форми і ті, що їх не мають.
До факторів, що мають матеріальні форми, відносяться людські і природні ресурси, фізичний капітал (основні й оборотні фонди), до других – фінансові ресурси (фінансовий капітал) та інновації.
Фактори другої групи матеріалізуються у факторах першої групи. Так, фінансовий капітал через інвестиції живить фізичний капітал і сприяє матеріалізації інновацій – у вигляді більш досконалих засобів виробництва та більш кваліфікованої робочої сили (через інвестиції в людський капітал).
Крім фундаментальних факторів, на трансформацію господарства регіонів впливають і інші фактори (другого порядку), що базуються переважно на елементах його споживчої та інфраструктурних підсистем. Критерієм їх виділення має бути наявність відповідних статей у структурі витрат на виробництво. Так, фактор ринкової інфраструктури доцільно виділяти, виходячи з того, що у структурі витрат з’явилися так звані інституційні витрати (за послуги консалтингових, маркетингових та інших фірм, плата за банківський процент тощо). Разом з тим із переходом до ринку деякі фактори можуть зникати або їх роль зменшується. Наприклад, зняття з балансу промислових підприємств об’єктів соціальної сфери виводить їх із складу елементів промислової підсистеми господарства регіону, а, отже, і факторів трансформації.
Сила впливу окремих факторів суттєво відрізняється. Так, екстериторіальні фактори, тобто ті, що не мають жорсткої територіальної локалізації, – інвестиційний, інноваційний тощо – приблизно однаково впливають на промислове виробництво. А територіальні фактори (з чіткою просторовою локалізацією) – працересурсний, природно-ресурсний, споживчий тощо – особливо сильно впливають на промислове виробництво в місцях їх зосередження.
Ринок вносить суттєві корективи в територіальну мобільність факторів. Якщо раніше, наприклад, трудові ресурси відносились до маломобільних факторів, то з розвитком міжрегіональних та міжнародних ринків праці вони стають факторами, мобільність яких швидко зростає.
Фактори трансформації РГК можна класифікувати і за напрямом дії:
а) фактори позитивного впливу (фактори-стимулятори);
б) фактори негативного впливу (фактори-дестимулятори).
Одні і ті ж самі фактори в одних системах можуть справляти стимулюючий вплив, а в інших – дестимулюючий.