Тема 7. Людські та природні ресурси: їх економічна оцінка
План
7.1. Трудові ресурси як основа розвитку регіональної економіки.
7.2. Професійно-кадрове забезпечення регіональної економіки.
7.3. Природні ресурси та їх класифікація.
7.4. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу.
Ключові поняття:
Населення, природній приріст населення, міграція населення, зайнятість населення, безробіття, регіональна кадрова політика, природно-ресурсний потенціал
7.1. Трудові ресурси як основа розвитку регіональної економіки
Сучасний стан та розвиток суспільства в значній мірі визначаються чисельністю і структурою його населення. Так, загальна кількість населення, в тому числі міського та сільського, визначає наявність на території окремих територій, надає уявлення про розподіл населення в залежності від місця їхнього проживання.
Саме населення, з однієї сторони є джерелом ресурсів для ринку праці, а з іншої – споживачем, через якого створюється попит на товар. Практично, населення характеризується як елемент продуктивних сил, так і як носій виробничих відносин. Трудові ресурси створюють можливості для більш повного використання наявних природних ресурсів, сприяючи підвищенню рівня комплексного розвитку території. До трудових ресурсів певної території (країни, регіону) відносять ту частину населення, що досягла працездатного віку, який в кожній країні визначається законодавчо.
Практично, трудові ресурси включають в себе як зайнятих економічною діяльністю людей, так і не зайнятих, але, які можуть працювати. Основний контингент трудових ресурсів становить трудове населення, тобто особи, здатні до участі в трудовому процесі. Працездатність поділяється на загальну і професійну.
Загальна працездатність передбачає у людини якості, які визначають її здатність до праці, що не вимагає спеціальної підготовки.
Професійна працездатність – це здатність до кваліфікованої праці певної професії.
На території з великою забезпеченістю трудовими ресурсами розвивається система виробництв з високою трудомісткістю продукції.
Зміна загальної кількості населення протягом тривалого періоду та нерівномірність його розселення за територією пов’язані з комплексом різноманітних природнокліматичних, географічних, соціально-економічних, історико-культурних, екологічних та інших факторів.
Динаміка чисельності населення залежить від його відтворення (природного руху), постійної міграції та адміністративно-територіальних змін.
Важливим показником природного руху є загальна кількість народжених. Рівень народжуваності залежить від умов життя людей, культури, добробуту, релігійних поглядів тощо. Рівень смертності населення пов’язаний з матеріальним становищем людей, харчуванням, способом життя тощо.
Дані про народжуваність, смертність та природний приріст розраховують на 1000 душ населення.
Коефіцієнт народжуваності:
. (7.1)
Коефіцієнт смертності:
. (7.2)
Коефіцієнт природного приросту:
, (7.3)
де Р – кількість народжених у країні за період Т;
L – кількість померлих;
М – середня кількість мешканців регіону за період Т.
Коефіцієнти природного руху обчислюють постійно. Для забезпечення хоча б простого відтворення необхідно, щоб сумарний коефіцієнт становив 2,6.
Вагомий влив на розвиток регіональної економіки, в цілому, та людський потенціал, зокрема, мають міграційні процеси.
Залежно від причин міграції бувають: економічні; політичні; релігійні; гуманітарні; екологічні; воєнні.
За терміном міграції поділяються на постійні, сезонні, тимчасові.
Залежно від характеру переміщення населення розрізняють такі види міграції:
зовнішня (переміщення людей із країни в країну – еміграція, імміграція);
внутрішня (переселення людей всередині країни, здебільшого із села до міста, що посилює процес урбанізації – збільшення кількості міських поселень, міського населення, особливо за рахунок великих міст).
Особливе місце посідають маятникові міграції робочої сили – переїзди від місць проживання до місць роботи і назад, поширені здебільшого у приміських зонах.
Міграційні процеси складаються з потоків вибуття та потоків прибуття населення за певний період.
Сальдо міграції відображає збільшення або зменшення чисельності населення даної території за вказаний період і може бути позитивним (додатнім) або негативним (від’ємним).
На формування кількісного складу трудового населення регіону може здійснювати негативний вплив зменшення природного приросту населення.
Важливими соціально-економічними показниками розвитку регіональної економіки є:
валовий національний продукт (ВНП), який характеризує кінцеві результати діяльності національної економіки;
валовий внутрішній продукт (ВВП), що характеризує кінцеві результати внутрішньої економіки, без надходжень ззовні;
валовий суспільний продукт (ВСП), який являє собою суму валової продукції галузей матеріального виробництва;
валовий регіональний продукт (ВРП), який характеризує рівень розвитку економіки регіону (визначається як сума валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності, включаючи чисті податки на продукти);
національний доход (НД), який являє собою ВНП за мінусом податків на виробництво і імпорт, а також суми амортизаційних відрахувань;
виробництво окремих видів продукції в розрахунку на одного жителя;
товарообмін у сфері торгівлі;
обсяги послуг, що надаються громадським харчуванням;
забезпеченість населення житлом (якість житлових умов визначається комплексом послуг: наявністю ліфта, гарячої води, телефону; наявністю парків, скверів, зелених насаджень на одного жителя);
забезпеченість за кількістю лікувальних закладів, санаторіїв, дитячих дошкільних закладів, вищих навчальних закладів, наявність закладів культури, бібліотек;
показники розвитку санаторно-курортного комплексу тощо.
Важливим показником рівня життя населення є динаміка середньомісячної заробітної плати.
Зміни в соціальній структурі населення впливають на розподіл людей за характером трудової активності на самодіяльний та несамодіяльний. Основним критерієм цього розподілу є характер основного джерела засобів існування. На склад трудових ресурсів та їх чисельність впливають такі демографічні фактори як загальна чисельність населення і його статево-вікові характеристики.
Використання трудових ресурсів характеризується показником зайнятості.
Безробітні разом із зайнятими формують робочу силу країни. Фактично, безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.
Відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій статистиків праці все населення поділяється на економічно активне та економічно неактивне.
Економічно активне населення – це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих із безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.
Економічно неактивне населення – це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать:
учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;
особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;
особи, які одержують пенсію у зв'язку з інвалідністю;
особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;
особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;
інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.
Залежно від природи безробіття поділяються на такі види:
фрикційне – пов’язане з пошуками або очікуванням роботи і є короткочасним;
структурне – пов’язане із структурними диспропорціями на ринку праці, коли з’являються невідповідності між попитом та пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками;
циклічне – пов’язане з циклічним спадом виробництва, коди зайнятість скорочується, а безробіття зростає.
До показників, що характеризують зайнятість населення в регіоні, належать: