1.2. Структурні елементи регіону як системи

Регіон включає такі структурні елементи (рис.1.2).

Рис. 1.2. Структурні елементи регіону як системи

Центральною ланкою та найважливішою структурною складовою цієї системи є населення регіону, без якої неможливе існування жодного елементу.

Регіон представляє собою складний комплекс взаємопов’язаних складових. При цьому підсистеми не можуть замінювати одна одну або бути виведеною із системи “регіон”.

Природне середовище включає:

• фактори природного або природно-антропогенного походжен­ня;

• енергетичний стан, склад і динаміку атмосфери і гідросфери;

• склад і структуру поверхні землі, ґрунту і надр;

• вигляд і склад біологічної частини екологічних систем (рослинності, тваринного світу і мікробного середовища);

• щільність населення і взаємовплив самих людей як біологічного фактору.

З огляду на системну пов’язаність складових компонентів регіону, бізнес-процеси, що відбуваються на підприємствах регіону, розглядаються як виробниче перетворення за схемою “вхід – перетворення – вихід”. Отже:

Виробниче перетворення може мати наступний характер:

• фізичне перетворення як результат виробничого процесу;

• зміна місця розташування як результат транспортування;

• обмін як результат роздрібної торгової операції;

• складське збереження як результат складського обслуговування;

• фізіологічне перетворення як результат медичного обслуговування;

• інформаційне перетворення як послуга телекомунікації.

Перераховані вище перетворення не виключають одне одного, а лише доповнюють визначений нижче взаємозв’язок. Перетворення, які відбуваються в типових виробничих системах на рівні надання послуг (у лікарні, ресторані, вузі, магазині, в купе потягу), реалізуються безпосередньо за участю споживачів. Хоча відбувається виробниче перетворення, в зазначених системах воно завершується під час процесу обслуговування і стосується швидше послуг, ніж до безпосереднього виробництва.

В цілому, слід зазначити, що процес перетворення у типових виробничих системах пов’язаний, в першу чергу, з задоволенням потреб споживачів, які є основними “вхідними елементами” в цих системах. Тут основною метою є досягнення соціального ефекту підприємницької діяльності, а отримання прибутку є важливою, але не основною ціллю процесу перетворення.

Соціальне середовище включає:

• комплекс галузей, соціальних організацій і інститутів, покликаних забезпечувати соціально-відтворювальний процес: виробництво, розподіл і споживання ресурсів і життєвих благ (соціально-економічна складова інфраструктури);

• підтримка, відновлення і перетворення балансу природного, штучного та популяційного середовищ життєдіяльності людини (соціально-екологічна складова інфраструктури);

• вироблення зразків і норм діяльності, поведінки, спілкування та взаємодії із природним, культурним і соціальним оточенням, а також залучення до цих зразків і норм кожного нового покоління людей (ідеологічна складова інфраструктури).

Населення характеризують такі показники:

• статевовікова структура,

• соціальний склад,

• зайнятість насе­лення в суспільному виробництві,

• розподіл трудових ресурсів між сферами діяльності,

• рівень кваліфікації,

• тривалість життя,

• здоров'я тощо.

Найважливішою характеристикою населення є його потреби, що постійно зростають, змінюються. Вони визначають структуру суспільного виробництва та темпи його розвитку. В суспільній свідомості потреби перетворюються в інтереси, які трансформуються безпосередньо в мотиви діяльності людини.

Всі складові регіонального комплексу взаємозалежні. Наведені підсистеми здатні лише підсилювати або послаблювати дії одна одної, але не знімаючи цих впливів. Відставання у рівні розвитку окремої складової системи викликає негативні наслідки у всіх інших і втрату ефективності всього комплексу в цілому. Так, якщо матеріально-технічну базу охорони здоров’я привести до світового рівня, а техніку, технологію, організацію виробництва, рівень охорони навколишнього середовища залишити незмінними, то вся діяльність системи охорони здоров’я буде спрямована тільки на усунення наслідків функціонування екологічно шкідливого виробництва. В результаті економіка стане руйнівною, а соціальна політика – збитковою.