Контрольно-тестові завдання

1. В якому столітті в науковий обіг було введено термін “легітимність влади”: б) 19 ст.;

2. Специфічною ознакою влади як суспільного відношення виступає:

а) домінування владної волі, а не простого впливу

3. Ключовим критерієм визначення ефективності влади є:

г) високим рівнем підтримки її населенням;

4. На відміну від інших видів влади політичній владі притаманні:

а) верховенство, публічність, моноцентричність, легальність, різноманіття ресурсів;

5. Моноцентричність політичної влади проявляється:

г) у наявності єдиного центру прийняття рішень, які стосуються всього суспільства.

6. Яке з нижченаведених тверджень найбільш повно відображає причини делегітимізації влади: а) суперечність між пануючими у суспільстві універсальними цінностями та егоїстичними інтересами правлячої еліти; суперечність між популярною в суспільстві ідеєю демократії й недемократичної соціально-політичною практикою; відсутність у політичній системі механізмів реального захисту інтересів народних мас та їх впливу на владу; бюрократизація і корумпованість державного апарату;націоналізм та етнічний сепаратизм у багатонаціональних державах, які проявляються в запереченні центральної влади;дезінтеграція правлячої еліти й державної влади, протистояння і зіткнення різних гілок влади; нездатність влади вирішити існуючі в суспільстві нагальні соціально-економічні проблеми;

7. Публічність політичної влади означає:

а) її суспільний, безособовий і відкритий характер;

8. Утилітарні ресурси політичної влади – це:

б) матеріальні й соціальні блага, пов’язані із задоволенням повсякденних потреб та інтересів людини;

9. Примусові (силові) ресурси влади – це в) заходи адміністративного і кримінального впливу;

10. Розмежування утилітарних, примусових і нормативних ресурсів політичної влади є: г) досить умовним;

Контрольно-тестові завдання

1. Обов’язковою умовою реалізації влади є: а) здатність впливати на розвиток суспільно-політичних процесів; б) здатність і можливість справляти вольовий вплив на об’єкт влади; в) можливість керувати політичними силами; г) визначати пріоритети розвитку суспільства.

2. Політична система виконує рід функцій. Суть якої з них зводиться до того, що політична система повинна з’ясовувати причини різноманітних конфліктів (класових, групових, міжетнічних, міжпартійних і міждержавних), попереджати їх поглиблення й знаходити вихід з будь-яких конфліктних ситуацій, шляхом досягнення компромісу, становлення консенсусу: в) стабілізації суспільно-політичного життя;

3. Яка з функцій політичної системи націлена на розподіл матеріальних і духовних благ, послуг, статусів і привілеїв: а) дистрибутивна

4) Основу якої з підсистем політичної системи суспільства становлять політичний процес і політичний режим?

в) функціональної;

5. Згідно типології політичних систем запропонованої Г. Алмонодом виділяють такі політичні системи: а) англо-американську, континентально-європейську, доіндустріальну або частково індустріальну, тоталітарну;

6. Який тип політичної системи характеризується наявністю політичного плюралізму, впливу на державну владу різних соціальних сил, жорсткою конкуренцією політичних сил в боротьбі за владу, наявністю різних центрів прийняття політичних рішень, дотриманням конституційних гарантій прав і свобод особи: б) адміністративно-командна;

7. Якій політичній системі притаманні такі риси як пріоритет розв’язання соціальних проблем перед політичними завданнями, заміна політичної конкуренції політичною співпрацею, розподіл політико-владних повноважень шляхом колегіальності і консенсусу, врахуванні більшістю потреб меншості, переважання рішень прийнятих шляхом прямої демократії над представницькою, - прагнення владних структур до утвердження соціального миру, соціальної справедливості:

а) соціопримирливій політичній системі;

8. У будь-якій політичній системі центральна роль належить:

в) державі;

9. Сучасна політична система України є: а) перехідною, змагальною з елементами соціопримирливої;

10. Дестабілізаційні процеси, які відбуваються у політичній системі України зумовлені наявністю:

б) виникненням конфліктів між гілками влади, політичними партіями і блоками (особливо парламентськими), центром і регіонами, а також через різку майнову диференціацію суспільства, що є свідченням про недостатню стабілізаційну спроможність політичної системи;