45. Визначення стану рівноваги споживача на основі аналізу кривої індиферентності та бюджетної прямої
Вивчення поведінки споживача на ринку та досягнення ним максимальної загальної корисності грунтується на аналізі кривої індиферентності (байдужості) та бюджетної прямої. Цей аналіз використовує більшою мірою порядкові, ніж кількісні показники, а відтак виграє, якщо порівнювати з теорією граничної корисності.
Крива байдужості показує всі можливі комбінації двох товарів, які дають споживачеві однаковий рівень задоволення, або загальної корисності, і ставлять його у стан невизначеності.
Побудувати криву індиферентності можна шляхом опитування споживача, пропонуючи йому оцінити різні поєднання благ. Ті набори, що приносять йому однакове задоволення, будуть розташовані на кривій байдужості. Ця крива є спадною, оскільки відображає обернену залежність двох товарів, які приносять споживачеві корисність.
Крива байдужості дає відповідь на питання, що хоче купити споживач.
Відповідь на питання, що може купити споживач, дає бюджетна лінія. Бюджетна лінія показує всі комбінації товарів, які можуть бути придбані споживачем за даного доходу і наявних цін.
Бюджетна пряма характеризує можливу ділянку купівлі.
I - дохід споживача; Pa - ціна блага А; Рв - ціна блага В.
Зміна грошового доходу, або зміна цін, переміщають бюджетну пряму. Крім цього, зміна цін визначає нахил бюджетної прямої.
Розглянемо це графічно:
Збільшення бюджету зміщує бюджетну лінію паралельно вгору та праворуч, зменшення - униз та ліворуч.
Вплив зміни ціни:
Споживач прагне до найпривабливішого набору благ з усіх можливих. Цей набір називається оптимальним вибором споживача, або рівновагою споживача. Рівновага споживача - оптимальне правило купівлі набору товарів - точка дотику лінії бюджетного обмеження з кривою байдужості; оптимальний набір товарів споживача, що перебуває в рівновазі.
(найпривабливіший набір з усіх можливих).
46. Виробнича функція та її види. Ізокванти
Для організації виробничого процесу необхідними є фактори виробництва, що повинні бути в певній кількості. Економічну діяльність фірми можна описати виробничою функцією.
Виробнича функція виражає функціональну залежність між вхідними ресурсами і виходом готової продукції (обсягом виробництва).
У загальному вигляді виробнича функція може бути представлена формулою:
Q=F(L,K,M) , де
L - праця; К - капітал; М — матеріали.
Виробнича функція показує максимально можливий випуск продукції, який може виробити фірма за кожного конкретного поєднання мінімально необхідної кількості факторів виробництва,
Ізокванта - це крива у просторі вхідних факторів, кожна точка на якій показує різні можливі їх комбінації, за яких виробляється однаковий обсяг продукції. Ізокванта показує, що існує багато варіантів для виробництва даного обсягу продукції. Ізокванта є кривою, що характеризує виробничу функцію.
Види виробничої функції:
а) Леонтьєва
Показує поєднання вхідних факторів у певних пропорціях, при жорсткій доповнекості факторів.
б) неокласична виробнича функція
Передбачає змінні пропорції факторів, плавну зміну факторів, що фізично і технологічно можуть виробити даний обсяг продукції Q.
Ізокванти певною мірою аналогічні кривим байдужості і мають аналогічні властивості: від'ємний нахил, опуклість відносно початку координат. Крім того, вони не перетинаються одна з одною. На відміну від кривих байдужості, кожна ізокванта характеризує певний обсяг випуску. Що далі від початку координат розташована ізокванта, то більший обсяг випуску вона ілюструє.
Нахил ізоквант характеризує граничну норму технічного заміщення одного фактора іншим за незмінної величини кінцевого продукту і певної технології.
МRTS= - ∆K / ∆L - гранична норма технічного заміщення капіталу працею.
Від'ємне значення пояснюється заміщенням одного ресурсу іншим і від'ємним нахилом ізокванти.