Розділ 2 Особливості оформлення документів для шенгенських віз

Шенгенська віза приваблює туристів своєю можливістю відвідати по одній візі безліч країн, від Норвегії до Греції, від Іспанії до Естонії. Угода про скасування паспортного митного контролю було підписано 14 червня 1985 року п’ятьма європейськими державами (Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Францією, Німеччиною). Вона набула чинності 26 березня 1995 року. Договір отримав назву Шенгенської, тому що був підписаний у Шенгені –маленькому містечку в Люксембурзі , розташованому поблизу місця сходження кордонів Люксембургу, Німеччини та Франції. 15 березня 2006 року було прийнято Шенгенський кодекс про межі, що змінює Шенгенську конвенцію. 21 грудня 2007 року було скасовано прикордонний контроль в 9 країнах, що увійшли до Шенгенської зони: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Мальта, Естонія, Латвія і Литва Контроль на повітряних кордонах відмінено 30 березня 2008 року.

На сьогоднішній день угоду підписало 30 країн. Станом на 2009 рік угода діє у 25 країнах: Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ісландія, Італія, Греція, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Мальта, Португалія, Іспанія, Швеція, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія, Швейцарія. Послідовність вступу країн в Шенгенську зону:

14 червня 1985 — Бельгія ,Франція ,ФРН, Люксембург;

3 жовтня 1990 — (Об'єднання Німеччини включило до Шенгенської зони територію Східної Німеччини;

27 листопада 1990 — Італія;

25 червня 1992 — Португалія, Іспанія;

6 листопада 1992 — Греція;

28 квітня 1995 — Австрія;

19 грудня 1996 — Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція;

1 травня 2004 - Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща Словаччина, Словенія.

Разом ці країни утворюють Шенгенську зону. Є ще п’ять європейських держав, які підписали Шенгенську угоду, але залишаються поза Шенгенської зони, тому що паспортний контроль не був повністю відмінений (Великобританія, Ірландія), або ж його скасування тільки планується в майбутньому (Болгарія, Кіпр, Румунія).

Швейцарія вступила в шенген 12 грудня 2008 року. Швейцарія стала 25 країною Шенгену і третя (після Норвегії та Ісландії), не входить до ЄС, але яка приєдналася до угоди.

Є п’ять карликових не шенгенських держав з особливим режимом (Андорра, Ватикан, Ліхтенштейн, Монако, Сан-Марино) вони не підписали Шенгенську угоду, але вже раніше скасували прикордонний контроль на кордонах з сусідніми країнами. У випадку з Андоррою з боку Франції та Іспанії вибірковий контроль залишається, і іноземці , які в’їхали до Франції чи Іспанії по одноразової шенгенської візи , не мають легальної можливості відвідувати Андорру. В’їхати в Сан-Марино та Монако проблем не складе, претензій з боку місцевої влади, стосовно власника шенгенської візи не буде. Ватикан у майбутньому передбачає приєднатися до угоди. Ліхтенштейн, незважаючи на вступ до Шенгену тісно пов’язаної з ним Швейцарії, до договору не приєднався.

Розрізняють декілька видів шенгенських віз це:

1. Транзитна віза на аеропорті (віза типу «А») : дає право перебування на території аеропорту від моменту входу до міжнародної зони аеропорту до відправки літака в бажану країну. Громадяни України звільнені від візи типу «А».

2. Транзитна віза ( віза типу «В») : дає право на одно- , двох- або багаторазовий в’їзд з метою транзиту, до країн, які не належать до Шенгену. Перебування не може перевищити 5 днів (З держав ЄС Румунія, Болгарія, Кіпр, Об’єднане Королівство та Ірландія не належать до Шенгену ) .

3. Віза на короткочасне перебування (віза типу «С»): дає право на одно-, дво- або багаторазовий в’їзд. У випадку безперервного перебування не більше ніж 90 днів від моменту в’їзду. У випадку не безперервного перебування 90 днів, протягом будь-яких 6 місяців.

Шенгенську візу слід отримувати в консульстві або на консульському відділі посольства тієї країни, яка є основною метою поїздки. Якщо поїздка охоплює кілька країн і визначити основну не можливо, то потрібно отримати візу тієї країни, яка є першою на шляху вашого прямування. На практиці це означає наступне: якщо ви їдете до Бельгії, слідуючи транзитом через Німеччину то ви повинні отримувати бельгійську візу.

На транзит правилами Шенгенської угоди виділяється 3 дні. А якщо, наприклад, ви їдете спочатку на кілька днів до Німеччини, а потім на кілька днів до Бельгії, то ви повинні звернутися в посольство Німеччини і подати туди документи, що стосуються як німецької, так і бельгійської частини поїздки.

Незважаючи на єдиний простір, консульські відділи шенгенських країн можуть працювати по-різному. Десь вимоги більш жорсткі, десь - більш поблажливі. Не слід забувати і про людський фактор. Для мешканців регіонів, що межують з шенгенськими країнами, існує спрощена система отримання віз: наприклад, у фінському консульстві в Петербурзі для жителів Північного – Заходу для отримання віз не потрібно запрошення або броні готелю. Отже, не обов’язково звертатися по допомогу в турагенство, все можна зробити самостійно. Є спеціальні вимоги для отримання шенгенської візи

1. Заявник повинен мати закордонний паспорт, дія якого має припинитися, як мінімум, через 3 місяці після закінчення планованої поїздки;

2. Потрібно мати документи, що підтверджують мету і характер поїздки (ділове запрошення, запрошення від приватної особи, туристичний ваучер, броня в готелі, хостелі). Оригінал броні готелю не обов’язковий, достатньо копії при цьому готель, в якому заброньовано проживання, не обов’язково повинен знаходитися тільки в тій країні, куди ви отримуєте візу. Адже віза – шенгенська.І ніхто не може вам перешкодити з’їздити на кілька днів в іншу країну угоди. Головне, щоб найбільша кількість ночей було оплачено саме в державі, до якої отримана віза;

3. Розташовувати достатніми фінансовими коштами на час перебування (з розрахунку 100 доларів США на кожен день) і для повернення до країни громадянства або в третю державу, куди гарантований його в’їзд (квитки або підтвердження про їх резервування), або бути в змозі придбати ці засоби легальним способом;

4. Мати відповідне міжнародне медичне страхове свідоцтво (страховий поліс має бути дійсним для всіх країн Шенгенського простору на весь термін перебування, на суму не менше 30 тис. євро);

5. Анкета для отримання Шенгенської візи;

6. Не значитися в списку осіб, в’їзд яким до країн зони закритий; не представляти небезпеки для громадського порядку та національної безпеки або міжнародних відносин країн – учасниць;

7. Для мультивізи, якщо ви власник нерухомості в країні Шенгену, слід мати ксерокопію купчої на нерухомість, а також оригінал виписки з реєстру нерухомості, виданий не біль ніж за три місяці до запиту візи. Квартира, будинок чи офіс у Шенгені – хороший «козир» для отримання мультивізи.

Є такий вид візи, як мультивіза – це багаторазова віза, яка дозволяє здійснювати кілька в’їздів на територію Шенгену і дає її власнику право на перебування в одній або кількох країнах Шенгенської угоди на строк від 1 місяця до 90 днів протягом півроку. Основними причинами отримання мультивізи є бізнес, навчання, робота, володіння нерухомістю в країнах шенгенської угоди. Але перш ніж претендувати на одержання мультивізи, слід добре подумати, чи так уже вона потрібна. По-перше, як і у випадку з одноразовою візою, більше число днів треба провести в країні, яка її видала. А по-друге, якщо ви отримали мультивізу і з’їздили по ній всього кілька разів, вам наступного разу можуть відмовити з формулюванням «нецільове використання візи». І щоб уникнути цього, варто частіше відвідувати країну, до якої видана віза. Якщо ви отримали бізнес-візу, наприклад , Нідерландів, а з’їздили кілька разів на відпустку по ній і потім на співбесіді не можете сказати, по яких бізнес-справах ви пробули два тижні на узбережжі Іспанії, то знову ж таки у вас можуть з’явитися проблеми. Купівля будинку або квартири в країнах Шенгену дозволяє її власникові і членам його сім’ї претендувати на мультивізу, щоб використовувати свою нерухомість для відпочинку. Але крім цього, домовласники (а також бізнесмени, які відкрили справу в країнах шенгенської зони) у ряді країн Шенгену можуть отримати преференції у вигляді довшої мультивізи. Наприклад, купивши нерухомість в Іспанії, ви гарантовано можете отримати візу на рік.

Також слід пам’ятати про те, що кожен бажаючий отримати шенгенську візу повинен мати медичний страховий поліс. Оформити страховку можна майже у всіх великих страхових компаніях. Щоб уникнути проблем, з приводу страхових компаній слід на офіційному сайті потрібного вам посольства. Наприклад, Фінське консульство приймає страхові поліси тільки акредитованих страхових компаній, і акредитація проводиться майже щороку. Зручніше за все оформити поліс прямо в консульстві. Як правило, всі страхові компанії, що пропонують там свої послуги, мають акредитацію. Страхуються всі учасники поїздки (включаючи дітей) на ту кількість днів, на яку передбачається запросити візу (8,10,30,60,90,180 і т.д. днів). Ліміт страхової суми повинен бути не менше 30 тис. євро, і сам поліс повинен діяти у всіх країнах Шенгену.Всю потрібну інформацію страховик запитає у вас сам, випише вам страховку і навіть допоможе заповнити анкету, якщо у вас з цим виникнуть проблеми. Деякі агенти заздалегідь займають чергу до консульства на подачу анкет і можуть поставити вас туди, якщо ви купите страховку саме в них, що іноді дуже зручно, якщо велика черга.Якщо турист старше 70 років (включно), то тур агент, або сам турист повинен застрахуватися самостійно (відповідно до вимог країн перебування туриста) і надати страховий поліс разом документами.

Якщо туристові від 65 років (включно) до 70 років, то вартість страховки збільшується на 5 Євро.