3. Місце цивільного процесуального права у системі права України

Цивільне процесуальне право виступає складовою системи права України, воно тісно пов'язане з іншими його галузями, які взаємодіють між собою. Визначальним для цивільного процесуального права є встановлення конституційним правом основ організації і принципів здійснення правосуддя в Україні. Цивільне процесуальне право розвиває ці положення стосовно цивільного судочинства.

Зв'язок цивільного процесуального права з цивільним, сімейним, трудовим й іншими галузями матеріального права визначається необхідністю примусової реалізації норм матеріального права органами правосуддя. Цивільне процесуальне право виступає формою, що забезпечує життя норм матеріального права, захист і примусову їх реалізацію. На зв'язок цивільного процесуального права з іншими галузями вказує ст. 15 ЦПК, в якій визначається цивільна юрисдикція суду.

Взаємозв'язок між цивільним матеріальним і процесуальним правом проявляється в нормах та інститутах цивільного права, норми якого визначають обставини, сукупність юридичних фактів, які становлять підставу позову, предмет доказування і підлягають з'ясуванню в цивільному судочинстві при розгляді конкретних справ. Врегульовані ЦК форми правочинів визначають допустимість засобів доказування у цивільному судочинстві.

Зв'язок між цивільним процесуальним і кримінальним процесуальним правом проявляється у тому, що обидві галузі права регулюють суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення правосуддя, побудоване на одних і тих же принципах, мають єдину конституційну основу. Цивільні і кримінальні справи розглядає один і той же суд обраними чи призначеними суддями одноособово чи колегіально, незалежно, гласно, державною мовою судочинства із забезпеченням права на захист тощо. Цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право мають рівнозначні інститути в доказовій діяльності та стадії судочинства. Поряд з цим цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право відрізняються між собою предметом правового регулювання і методами державного примусу, що їх застосовує суд до порушників норм цивільного і кримінального права.

У цивільному процесі відсутня стадія попереднього розслідування справи, а також інститут обов'язкового захисту обвинуваченого. В кримінальному процесі відсутня стадія підготовки справи до розгляду, щодо порушення кримінальної справи переважає реалізація принципу публічності, що тільки частково притаманно цивільному процесу, в якому домінуючим є принцип диспозитивності.

Найбільш близькими до цивільного процесуального права є господарське процесуальне та адміністративне процесуальне право. Основна відмінність із ними полягає у юрисдикції суду щодо розгляду та вирішення тих чи інших справ.

4. Джерела цивільного процесуального права

Джерелами цивільного процесуального права є нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації і здійснення правосуддя в цивільних справах.

Таким джерелом, насамперед, є Конституція України (28.06.1996 р.), якою встановлені основи організації і діяльності суду, правовий статус громадян у цивільному судочинстві. Для правильного застосування норм Конституції та законів України важливе значення мають рішення Конституційного Суду України.

До джерел цивільного процесуального права належать: Цивільний процесуальний кодекс України (18.03.2004 р.), яким врегульовано порядок судочинства в цивільних справах, Закон України «Про судоустрій України» (07.02.2002 р.), яким встановлені мета і завдання правосуддя, методи і форми його здійснення, система органів правосуддя, основні засади організації і діяльності органів правосуддя в Україні.

Джерелами цивільного процесуального права виступають інші кодекси і закони України, де визначені окремі положення цивільного процесу: Цивільний кодекс України (16.01.2003 р.) встановлює окремі правила допустимості доказів у цивільних справах, склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про визнання правочину недійсним, окремі аспекти цивільної юрисдикції суду та ін.; Сімейний кодекс України (10.01.2002 р.) визначає склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав, обов'язкову участь органів опіки і піклування у деяких справах із сімейних правовідносин, тощо; Кодексом законів про працю України (10.12.1971 р.) визначається юрисдикція суду у трудових справах; Закон України «Про адвокатуру» (19.12.1992 р.) врегульовує форми адвокатської діяльності в цивільному судочинстві; Закон України «Про прокуратуру» (05.11.1991 р.) регламентує питання участі прокурора в цивільному процесі тощо.

Джерелами цивільного процесуального права виступають також укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, інструкції міністерств і відомств, міжнародні договори і угоди, які визначають порядок співробітництва між національними й іноземними органами юстиції.

Важливе значення для однакового розуміння і правильного застосування норм цивільного процесуального права мають роз'яснення, що даються постановами Пленуму Верховного Суду України, які не мають нормативного характеру, але є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують норми права, щодо яких зроблені такі роз'яснення.

Дія норм цивільного процесуального права у часі, просторі та за колом осіб.

Дія у часі полягає в тому, що провадження в цивільних справах ведеться відповідно до цивільних процесуальних законів, які діють під час розгляду справи, здійснення окремих процесуальних дій. Цивільний процесуальний закон може мати зворотну силу у випадках, встановлених законом (ст. 58 Конституції України, ст. 2 ЦПК)

.У просторі – провадження в судах України ведеться за цивільними процесуальними законами України та міжнародним договором, згода на обо'вязковість яких надана Верховною Радою України (ст.2,8 ЦПК).

За колом осіб - на всіх фізичних осіб(ст. 5 ЦПК), на юридичних осіб (ст.ст. 11, 28 ЦПК), на іноземців, осіб без громадянства, іноземні юридичні особи (ст. 111, глава 5 розділу ІV, розділи VIІІ, Х ЦПК) та інших суб’єктів цивільних процесуальних відносин на засадах рівності.