4. Порядок передачі справи до іншого суду.

Питання про підсудність справи вирішується суддею одноособово при прийнятті заяви. Якщо суддя у момент прийняття заяви з'ясує, що вона не підсудна даному суду, то він не приймає таку заяву та повертає її позивачеві (заявникові) для пред'явлення її в належний суд, про що постановляється відповідна ухвала. Ухвала, в якій необхідно вказати і належний суд, разом із заявою та всіма додатками направляється заявникові.

Якщо непідсудність позовної заяви (заяви) виявлена після її прийняття, суддя пересилає заяву з мотивованою ухвалою після закінчення строку на оскарження належному суду. Про непідсудність заяви в цих випадках суддя зобов'язаний негайно повідомляти заявника. Якщо заявник оскаржить ухвалу судді, то справа по підсудності пересилається тільки у випадку постанови апеляційним судом ухвали про залишення скарги без задоволення.

За загальним правилом забороняється передавати в інший суд справи, розпочаті розглядом по суті. Однак процесуальне законодавство допускає в окремих випадках передачу справи в інший суд і тоді, коли в момент пред'явлення позову (подачі заяви) правила про підсудність не були порушені. Передачу вже порушеної цивільної справи та такої, що розглядається, в інший суд здійснює суд, у провадженні якого перебуває справа, у наступних випадках:

1) якщо задоволене судом клопотання відповідача, місце проживання якого було невідомо, справа була порушена, наприклад, у суді за місцем перебування його майна (частина 9 ст. 110 ЦПК), про передачу справи за місцем його проживання або перебування. У цьому випадку суд керується необхідністю забезпечення для відповідача гарантій захисту його прав. Питання про передачу справи вирішується позитивно у випадку обґрунтованості клопотання відповідача (п. 6 Постанови №2 Пленуму ВСУ від 12.06.09 р.;

2) якщо після задоволення заяв про відводи (самовідводи) неможливо сформувати новий склад суду для розгляду даної цивільної справи. Така ситуація може виникнути в тому випадку, якщо задоволені клопотання про відвід всім суддям, особливо тоді, коли ця справа розглядалася в даному суді неодноразово;

3) якщо ліквідовано суд, що розглядає дану справу. У другому та третьому випадках справи передаються в суд найбільш наближений територіально до даного суду(ст. 116 ЦПК).

Нажаль новий ЦПК не передбачає як підставу передачі справи з одного суду в іншій таку, яка була закріплена в п. 1 ст. 133 ЦПК 1963 р., відповідно до якого суд міг передати справу в інший суд, якщо він визнавав, що дану справу виходячи з її обставин зручніше вирішувати за місцем здійснення основних процесуальних дій, що підлягають перевірці, або взагалі в іншому суді, а не в суді вибраному заявником. Вбачається, що ця підстава не включена в новий ЦПК всупереч принципу процесуальної економії.

Ухвала про передачу справи в інший суд, на мою думку, повинна постановляться у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін про день розгляду справи. Справа, направлена з одного суду в іншій у порядку ст. 116 ЦПК, повинна бути прийнята судом, якому вона надійшла. Спори про підсудність між судами згідно ст. 117 ЦПК не допускаються. Це означає, що суд не вправі відмовитися прийняти спрямовану йому справу. Якщо суд вважає, що справа надіслана йому з порушенням закону або необгрунтовано, він може сповістити про це вищестоящий суд.

Самостійна робота:

1. Опрацювати ст. ст. 107-117 ЦПК України.

2. Порядок передачі справ з одного суду до іншого.

Література: [1; 2; 51; 52; 60; 85; 86; 93; 109, 111].

Лекція № 1.6. Склад суду, відводи.

Самостійна робота:

1. Опрацювати ст.ст. 18 – 25 глави „Склад суду, відводи” ЦПК України.

2. Опрацювати питання:

• склад суду;

• підстави для відводу судді;

• недопустимість повторної участі судді в розгляді справи;

• порядок вирішення заяви про відвід(самовідвід), наслідки відводу суду(судді);

• підстави для відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача.

Література: [1; 2; 51; 52; 60; 82; 86; 93, 109, 111].

Лекція № 2.1. Сторони в цивільному процесі.

План.

1. Поняття сторін в цивільному процесі.

2. Процесуальне правонаступництво.

3. Процесуальна співучасть.

Вступ. Сучасний політичний та соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище громадян, організацій і їх об'єднань та встановлюються гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених конституцією й іншими законами України. Конституційні норми в яких вони закріплені, виступають основою для деталізації в галузевому законодавстві регулювання всіх аспектів їх дій і для визначення юридичних гарантій їх реалізації, і для встановлення процесуального порядку (процесуальних норм) захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових (цивільних) прав, охоронюваних законом інтересів і свобод, у тому числі також засобами цивільного процесуального права.

Захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражним або третейським судом, тощо. Суди розглядають справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних та інших правовідносин, якщо однією з сторін у спорі є громадянин .

Цивільно-процесуальне право - це сукупність і система правових норм, предметом регулювання яких є суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах. Такі відносини визначають процесуальний порядок провадження в цивільних справах, встановлений Цивільно-процесуальним кодексом України та іншими законами України. Цей порядок складається з провадження по розгляду і вирішенню справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та ін. правовідносин, і справ окремого провадження, тобто з провадження в цивільній справі.

Процесуальний порядок провадження в цивільних справах як предмет цивільного права визначається: системою процесуальних дій які виконуються судом, органом судового виконання, учасниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою цивільних процесуальних дій; системою процесуальних прав і обов’язків суб’єктів правовідносин, які визначають зміст цивільних процесуальних дій; гарантіями реалізації цивільних процесуальних прав і обов’язків.

Сукупність цивільно-процесуальних прав і обов’язків та процесуальних дій по їх реалізації становить зміст процесуальної діяльності суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин: судів - по розгляду і вирішенню цивільних справ по перевірці законності та обґрунтованості поставленого у справі рішення; органу судового виконання - по примусовій реалізації судового рішення; осіб які беруть участь у справі, - по захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав, державних і громадських інтересів; інших учасників цивільного процесу - по сприянню судові, органу судового виконання і особам, які беруть участь у справі, в здійсненні покладених на них процесуальних функцій.

У цьому контексті набуває актуальності проблема правового становища сторін в цивільному. Особливе значення мають питання визначення поняття сторін в цивільному процесі, розкриття принципів процесуальної рівноправності сторін, їх правами і обов’язками. Неправомірно було б, розкриваючи питання пов’язані з поняттям сторін в цивільному процесі не висвітити поняття процесуальної співучасті, принципи заміни неналежної сторони та процесуального правонаступництва, тощо.