Література

1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254 к / 96 - ВР.

2. Цивільний процесуальний кодекс України вiд 18.03.2004 № 1618-IV (із змінами від 20.10.2011).

3. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV (із змінами від 22.09.2011).

4. Закон України «Про третейські суди» вiд 11.05.2004 № 1701-IV (остання редакцiя вiд 07.05.2011).

5. Закону України «Про банкрутство» в редакції Закону України від 30.06.99 р. «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом».

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» зі змінами від 01.04.94, 26.10.95 p. і 25.05.98 p.

7. Рішення Конституційного суду України вiд 25.12.1997 № 9-зп.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2)

9. Постанова Верховного Суду України в № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

10. Рішення Конституційного Суду вiд 07.05.2002 № 8-рп/2002.

11. Андрушко А.В., Білоусов Ю.В., Стефанчук Р.О., Угриновська О.І. Цивільний процес: навчальний посібник. / За ред. Ю.В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. – 172 с.

12. Васильєв С.В. Цивільний процес України. «Одіссей», 2008.

13. Кравчук В. М., Угриновська О. І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. — К. : Істина, 2006. - 944 с.

14. Тертишніков В. І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України, Харків – 2007.

15. Ференц О.І. Цивільна юрисдикція у контексті судово-правових реформ в Україні. Вісник Львівського університету, 2011.

16. Шадура Д. М. Цивільна юрисдикція : Дис. канд. наук: - 2009.

17. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України. К. : Юрінком Інтер, 2009.

Лекція № 1.5. Підсудність цивільних справ

План

1. Поняття та види підсудності

2. Родова підсудність

3. Територіальна підсудність

4. Порядок передачі справи до іншого суду

1. Поняття та види підсудності. Згідно ст. 124 Конституції України, законодавства про судоустрій і судочинство, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Стаття 3 Закону України "Про судоустрій України" передбачає, що судову систему України становлять суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Відповідно до ст. 18 цього Закону система судів загальної юрисдикції виглядає таким чином: місцеві суди (районні, міські, декількох районів, спеціалізовані суди), апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

У зв'язку із цим при пред'явленні позову (подачі заяви), особами та органами, зазначеними в ст. З ЦПК, необхідно встановити, у який суд позивач або інша заінтересована особа вправі звернутися з позовом або заявою. Це питання виникає після визначення цивільної юрисдикції справи.

Якщо при визначенні цивільної юрисдикції встановлюється який з юрисдикційних органів (загальний суд або господарський суд, третейський суд, нотаріат і т.д.) повинен вирішувати цю справу, то при визначенні підсудності питання про те, що справу розглядає загальний суд, уже вирішено позитивно. Тепер необхідно визначити, який саме загальний суд повинен розглядати цю справу по першій інстанції, тобто по суті. Для цього цивільним процесуальним законом і вводиться категорія підсудності.

У процесуальній літературі та судовій практиці поняття "підсудності" визначають у двох змістах.

По-перше, підсудність, якщо виходити зі структури ЦПК (Розділ І глава 1) - це інститут цивільного процесуального права, тобто система норм права, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв'язку з визначенням конкретного суду при пред'явленні позову або заяви.

По-друге, під підсудністю розуміють і властивості конкретної справи, у силу яких вона підлягає розгляду в певному суді, як у суді першої інстанції.

Однак необхідно і третє розуміння підсудності. Підсудність - це сукупність цивільних справ, що підлягають розгляду та вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи та у даному конкретному суді цієї ланки. Звідси випливає висновок про практичне значення підсудності: за допомогою підсудності визначається компетенція кожної ланки судової системи та кожного суду цієї ланки по розгляду та вирішенню по суті цивільних справ.

В зв'язку із цим у процесуальній літературі та судовій практиці виділяють два види підсудності: родову і територіальну. Разом з тим згідно чинного законодавства встановлюється поділ підсудності і за суб'єктною ознакою - на одноособову та колегіальну підсудність (див., наприклад, ст. 18,19 ЦПК - правила про колегіальну підсудність).

У науковій літературі цілком слушно звертають увагу на існування функціональної (точніше було б - функціонально-інстанційної) підсудності. Так, компетенцію судів першої інстанції виконують місцеві суди, апеляційних - судові палати відповідних судів, касаційної та перегляду за винятковими обставинами - Верховний Суд України.