5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.

Грецькі міста й селища виникли в Причорномор'ї під час Великої грецької колонізації у VIII—VI ст. до н. е. Причини виникнення колоній полягали в перенаселенні Греції, нестачі земель, придатних для хліборобства, пошуках джерел сировини (металу, лісу, солі) та ринків збуту, військовій агресії лідійців та персів, у внутрішній соціально-політичній боротьбі. Північне Причорномор'я приваблювало своїми природними багатствами і сприятливими для життя умовами: родючі землі, густі ліси, зручні гавані, великі річки, майже не заселене узбережжя. До того ж греки не зустрічали тут особливих перешкод.

Наймогутнішим серед держав Північного Причорномор'я було Боспорське царство, яке виникло в V ст. до н. е. в результаті об'єднання більше як 20 міст. Столицею царства стало місто Пантікапей. Спочатку держава являла собою союз грецьких міст, кожне з яких мало елементи самоврядування. Але поступово вона трансформувалася в монархію. До Боспорського царства входили Керченський та Таманський півострови, Кубань. Поряд з греками тут жили скіфи, таври (у Криму), меотські племена (у Приазов'ї та на Кубані). У період свого розквіту (IV—III ст. до н. е.) Боспор вдався до спроби поширити свою владу на все узбережжя Чорного моря. Правлячими династіями були Археанактіди та Спартокіди. У 107 р. до н. е. під час повстання рабів та вільного населення під проводом скіфа Савмака було вбито царя Перкада V. Повстання негативно позначилося на Боспорській державі: спочатку вона ввійшла до складу Понтійського царства, згодом підпала під владу Риму, а в 70-х pp. IV ст. н. е. остаточно розпалася під ударами гунів.

Культура античних колоній значною мірою вплинула на розвиток сусідніх народів, у тому числі слов'ян, прискоривши темп їх історичного розвитку.

6. Східні слов’яни: заняття, розселення, звичаї, вірування, побут. Союзи

слов’янських племен (VІ-ІХ ст.).

Східні слов'яни займали територію від Карпатських гір на заході до Середньої Оки і верхів'їв Дону на сході, від Неви і Ладозького озера напівночі до Середнього Подніпров'я на півдні. У VI-IX ст. слов'яни об'єднувалися вспільності, що носили вже не тільки родової, а й територіально-політичнийхарактер. Назва таких спільнот відбувалося або від назв місцевості (поляни, бужани), або від легендарних прабатьків (радимичі, в'ятичі).

На утворення великих племінних об'єднань слов'ян вказуєщо міститься в російській літопису переказ, що оповідає про князювання Кия збратами Щеком, Хоривом і сестрою Либіддю в середньому Подніпров'ї. По іменістаршого брата Кия нібито був названий заснований братами місто. Літописецьвідзначав, що такі ж князювання були і в інших племен. Історики вважають,що ці події відбулися в кінці V - VI ст. н.е.

У "Повісті временних літ" названі півтора десятка об'єднань східнихслов'ян. Вірніше було б назвати ці об'єднання племінними союзами. Ціспілки включали в себе 120-150 окремих племен, імена яких були вжевтрачені. Кожне окреме плем'я, в свою чергу, складалося з великоїкількості пологів і займало значну територію (40-60 км впоперечнику). Дані літопису про розселення слов'ян були блискучепідтверджені археологічними розкопками в XIX ст.

Першим серед східнослов'янських об'єднань літописець назвав полян,жили в лісостепу по середній течії Дніпра. На північ від них міжустями річок Десни і Росі жили сіверяни (Чернігів). На захід від полян направобережжя Дніпра "седеша в лісах" древляни. На північ від древлян міжріками Прип'яттю та Західної Двіною розселилися дреговичі (від слова "дрягва" - Болото), які по Західній Двіні сусідами з полочанами (від річки Полотен-припливу Західної Двіни). На південь від річки Буг розташовувалися бужани іволиняни, як вважають деякі історики, - нащадки дулібів. Межиріччя Прута і Дніпра населяли уличі. Між Дніпром і Південним Бугом жили тиверці. Зарічках Оці й Москві розташовувалися в'ятичі; на захід від них жили кривичі, зар.Сожь та її притоках-радимичі. Північну частину західних схилів Карпатзаймали білі хорвати. Навколо озера Ільмень жили ільменські словени.

Літописці відзначали нерівномірність розвитку окремих племіннихоб'єднань східного слов'янства. У центрі їх розповіді-земля полян. Земля полян, як вказували літописці, носила також назву "Русь". Питанняпро походження цієї назви до кінця не з'ясовано.

Вірування східних слов'ян були пов'язані з переважно аграрним,сільськогосподарським характером виробництва в VI-IX ст. і родоплеміннимхарактером суспільства, розділеного за принципом спорідненості та сусідства.

Побут слов'ян

Основним заняттям східних слов'ян було землеробство. Людина в тічаси ототожнював життя з ріллею і хлібом, звідси і назва зерновихкультур "жито", що збереглася до наших днів. Південні землі слов'ян обганяли всвоєму розвитку північні. Це пояснювалося і більш родючими грунтами напівдні, і землеробськими давніми традиціями, які йшли ще від скіфської пори,давніми зв'язками з рабовласницькими державами Північного Причорномор'я.

З природно-кліматичними умовами тісно пов'язані основні системиземлеробства східних слов'ян. На півночі, в районі тайгових лісів (залишкомяких є Біловезька пуща), панівною системою землеробства булапідсічно-вогнева.

Основними знаряддями праці були сокира, мотика, рало, борона-суковатка ізаступ, якими скородили грунт. Серпами збирали урожай. Молотили ціпами. Розмелюють зерно кам'яними зернотерками і ручними жорнами,

У південних районах провідною системою землеробства був "переліг". Тамродючих земель було багато, і ділянки землі засівали протягом двох-трьохі більше років. З виснаженням грунту переходили на нові ділянки. В якостіосновних знарядь праці тут використовували соху, рало, дерев'яний плуг ззалізним лемешем, тобто знаряддя, пристосовані для горизонтальної оранки.

З землеробським заняттям було тісно пов'язане скотарство. Слов'янирозводили свиней, корів, дрібна рогата худоба. В якості робочої худобивикористали на півдні волів, в лісовій смузі - коней. З інших занятьслов'ян слід назвати рибальство, полювання, бортництво, що мали великийпитома вага в північних регіонах. Вирощувалися й технічні культури (льон,коноплі).