
- •1.Предмет курсу “Історія України”. Термін “Україна”. Періодизація історії
- •2. Географічне положення, природні умови, населення сучасної України.
- •3. Первіснообщинний лад на території України: періодизація, економічний
- •4. Суспільний лад, господарство і культура кіммерійців, скіфів, сарматів.
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •6. Східні слов’яни: заняття, розселення, звичаї, вірування, побут. Союзи
- •7. Утворення держави Київська Русь. Політична система. Риси феодалізму.
- •8. Соціально-економічний розвиток Київської Русі.
- •9. Культура Київської Русі. Значення держави Київська Русь.
- •10.Галицько-Волинське князівство: утворення, розвиток, значення. Данило
- •11.Боротьба Південно-Західної Русі з монголо - татарами. Русь під владою Золотої
- •12.Культура українських земель періоду феодальної роздробленості.
- •13.Українські землі в складі Великого князівства Литовського (хіv - перша
- •14.Люблінська і Берестейська церковні унії та їх наслідки для українських земель.
- •15.Соціально – економічний розвиток українських земель у складі Речі
- •16.Зародження українського козацтва: причини та сутність. Реєстрові козаки
- •17.Козацько-селянські повстання кінця XVI — першої половини XVII ст.
- •Перша проба сил: Косинський та Наливайко
- •18.Українське козацтво в боротьбі з турецько-татарською експансією. Петро Сагайдачний
- •19Культурний рух в Україні середини XIV — першої половини XVII ст.
- •20 Причини, характер та рушійні сили, періодизація національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 pp.
- •Постать б.Хмельницького та його роль в визвольній війні
- •21.Основні етапи Визвольної війни (1648 – 1657 рр.). Хід воєнних дій.
- •22.Внутрішня і зовнішня політика уряду б.Хмельницького. Формування
- •23.Входження України під протекторат Російської держави. “Березневі статті”
- •24.Українські землі в другій половині хvіі ст. “Руїна”.
- •25.Гетьман і.Мазепа: оцінки діяльності.
- •26. Конституція: історія, поняття, функції. Місце конституції п.Орлика серед інших конституцій
- •27.Обмеження та ліквідація автономії України у складі Російської держави протягом хvііі ст. (Політичний, військовий та адміністративний аспект).
- •32. Культура України в другій половині XVII — XVIII ст.
- •49.Утворення Центральної Ради
- •53.Причини переходу до непу
- •56.1. Форми тоталітарного режиму
- •56.2. Масові репресії в Україні у 1930-х роках
- •57.Західноукраїнські землі у 20—30-ті роки XX століття
- •61. Визволення України
- •62. 62. Визволення України від нацистських загарбників. Возз'єднання українських земель
- •63. Труднощі післявоєнної відбудови в Україні. Голод 1946—1947 рр.
- •65. Суспільно-політичне життя
- •Вступне слово
- •[Ред.]Розгром троцькістської опозиції
- •[Ред.]Ліквідація куркульства як класу
- •[Ред.]Репресії проти служителів церкви [ред.]Процес проти «Спілки Визволення України»
- •[Ред.]Боротьба зі «шкідництвом»
- •[Ред.]Найвідоміші справи проти "шкідників"
- •[Ред.]Єжовщина
- •[Ред.]Репресії проти української інтелігенції
- •[Ред.]Репресії в Західній Україні
- •67. Суспільно-політичне та економічне становище України в період хрущовської "відлиги". Шістдесятництво
20 Причини, характер та рушійні сили, періодизація національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 pp.
Визвольна війна, яку академік І.П.Крип'якевич назвав у свій час українською революцією, спалахнувши в середині XVII ст., сили, що брали в ній участь, ставили за мету визволення України з-під влади Речі Посполитої. Нова політична еліта України прагнула створити свою національну державу, сформувати в ній новий соціально-економічний лад з козацькою власністю на землю.
Війна характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних мотивів. Великим і значним було і релігійне протистояння православ'я і католицизму, тим більше, що інтереси українців і поляків оберталися в колі двох різних світоглядів. Перед у боротьбі з Річчю Посполитою вели козаки, які очолили селяни, міщани і духовенство. Війна почалася в лютому 1648 р. із захопленням повстанцями Запорізької Січі і обрання гетьманом Богдана Зиновія Хмельницького. Роком її закінчення вказується 1654 p., коли відбулася Переяславська Рада між Україною і Москвою.
Отже, рушійними силами революції були козаки, селяни, міщани, шляхта. Характер війни був всенародний, національно-визвольний, справедливий. Лідером визвольної війни став Б.Хмельницький, син
дрібного українського шляхтича, на початок війни — чигиринський сотник. В кінці 30-х pp. Б.Хмельницький був генеральним писарем.
Запорізька Січ, що перебувала тоді на Микитиному Розі (поблизу м. Нікополя), обрала його гетьманом. Звідси під його проводом 22 квітня 1648 р. вирушили козаки, щоб об'єднатись з повстанським рухом на Наддніпрянщині і розпочати велику визвольну війну українського народу.
Перший період війни ознаменувався перемогами (1648-1649 pp.) під Жовтими Водами і Корсунем, битвами під Пилявцями, облогою Львова і Зборівським договором. Другий період (1650-1653 pp.), незважаючи на кровопролитну боротьбу повсталих і поляків, жодній із сторін успіху не приніс. Третій період (1654—1655pp.) визначився допомогою Україні Росією в боротьбі з Польщею. Четвертий період (1656-1657pp.) — укладенням союзу між Україною і Семигородським князівством, а також спільними діями козацтва і шведської армії проти Польщі.
Очевидна заслуга Б. Хмельницького полягає в тому, що він протягом року війни зумів створити з розрізнених селянських і козацьких загонів народно-визвольну армію. Із Запорізької Січі він вийшов із загоном у три тисячі чоловік, а під Зборовом мав 360 тисяч повстанців.
В сучасній історичній науці переважає думка про те, що Визвольна війна закінчилася із смертю Б. Хмельницького. Це викликає сумнів, окільки визвольні змагання українського народу після цього не припинилися, а лише змінили свій характер: стали менш масштабними і більш локальними. Мабуть, вірогіднішою є точка зору В.Смолія, В.Степанкова, В.Шевчука. Вони вважають, що війна закінчилася з падінням гетьмана П. Дорошенка у 1676 р. "Вічний мир" 1686 р. між Росією і Польщею юридично зафіксував поразку України в цій війні.
Мрія про соціальне та національне визволення сколихнула широкі народні маси, організувала їх і надихнула на боротьбу. У стислі строки була сформована своя політична еліта, з'явились нові, енергійні і талановиті ватажки. Відомий дослідник історії української шляхти XIV-XVII стст. Н.Яковенко вважає, що саме шляхта, а не козацтво забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XIV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила й абсорбувала і князівський елемент середньовіччя, і козацький елемент ранньоновітньої епохи. Саме шляхта була соціальним ідеалом членів нової еліти Гетьманщини.
Продемонструвавши гнучкість та подиву гідну живучість, шляхетський стан проіснував в Україні від періоду середньовіччя до епохи національного відродження XIX ст. Саме він забезпечив спадкоємність української історії, допоміг зробити надбанням козаччини досвід княжих часів, а легенду козаччини передав "будителям" національного відродження. Шляхта-дворяни (а дворянство в Україні вперше почалося запроваджуватися ще за гетьмана І. Брюховецького) колишньої Гетьманщини через свої історичні праці, найвизначнішою з яких була "Історія Русів", створили козацький міф XIX ст. І одночасно стали його жертвою, прирікаючи на тимчасове забуття історію власного стану.
За Хмельницького була створена національна держава, побудову якої, однак, не вдалося довести до кінця.
До того ж, протиріччя і суперечності серед повсталих, відсутність чітких політичних орієнтирів управління соціальними процесами, постійний зовнішній тиск і втручання у внутрішні справи України іноземних держав спричинили поразку української революції.