29. Проаналізуйте систему підготовки юридичних кадрів.

Розглянемо можливі моделі забезпечення якості підготовки юристів.

• Державний контроль. Держава здійснює його як на освітньому, так і на «професійному» рівнях. На освітньому – контролює через освітні державні відомства відповідність ЮНЗ акредитаційним і ліцензійнім вимогам щодо їх кадрового, навчально-методичного і матеріально-технічного забезпечення. Відтак, ЮНЗ уповноважені на «вході» (вступ) та «на виході» (випуск) контролювати професійну компетентність випускників. Зрештою, якість підготовки юриста – «на совісті» ЮНЗ. На професійному рівні держава – через уповноважені органи – проводить добір на «професійні посади» (суддів, прокурорів тощо). Від СРСР Україна успадкувала таку систему. Можливі й різновиди цієї моделі. Так, у ФРН випускники юридичних факультетів проходять дворівневу «державну атестацію», складаючи два «державні іспити»: перший в університеті, другий — у міністерстві юстиції — після проходження багатопланової дворічної практики. Загалом ця модель притаманна країнам континентальної Європи, де домінує державне регулювання суспільними процесами.

• Саморегуляція. Юрпрофесія, правництво через уповноважені інституції забезпечує якість підготовки і добору юркадрів. Ця модель домінує в США, де судові органи, профорганізації правників, правничі школи опікуються підготовкою юристів. У 1990-х роках не виправдалися сподівання на запровадження такої моделі в Україні (була надія, що українське правництво об’єднається в єдину організацію, подібну до Американської асоціації юристів; натомість відбулася подальша «дефрагментація» всеукраїнського правничого руху). Отже, жодна з правничих організацій не спромоглася заслужити авторитет у колег чи держави на здійснення атестаційної функції щодо всіх кандидатів у юристи. Водночас, принцип саморегуляції діє в Україні, так би мовити, на «професійному» «вторинному рівні» - прийняття до адвокатури, добір кадрів у судові та правоохоронні органи тощо.

• Ринкова модель. Учасники ринку визначають якість підготовки «дипломованого» юриста. На роботу беруться, на їхню думку, компетентні кандидати, які або втримуються, або «відходять». Утім в Україні ця ринкова модель наразі не спрацьовує на місцевому рівні. Оскільки там статус кандидата (його батьків) важливіший за компетентність. Більше того, ринкова модель, якщо й діє, то лише в «підприємницькому» секторі юридичної діяльності, переважно не торкаючись сфери «державних юристів». Проте видається, що саме ринковий аргумент став вирішальним, коли у травні 1999 р. було скасовано спільний наказ Ліцензійної палати та Мін’юсту, яким запроваджувалися умови й правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з юрпрактики та контроль за їх дотриманням.

30. Дайте характеристику професіоналізму та незалежності юридичної практичної діяльності.

Юридична практична діяльність - це система свідомо-вольових конкретних дій і операцій з охорони і захисту прав, свобод та законних інтересів особи, що здійснюються юристами на професійній основі у межах права і мають юридичні наслідки.

Ознаки юридичної практичної діяльності:

1) є різновидом соціальної діяльності і зберігає її ознаки, передусім соціальну корисність;

2) здійснюється у сфері впливу права і набуває різних правових форм - нормотворчої, правозастосовної, правоохоронної, правозахисної, контрольно-наглядової тощо;

3) виражається в юридичних діях і операціях - цілеспрямованих, планованих, які вимагають професійно-правових навичок, уміння, прийомів, підготовки, технічної оснащеності та ін.;

4) передбачає одержання результату за допомогою правових засобів і різних способів, настання юридичних наслідків або створення умов для дій, виконання яких призводить до таких наслідків;

5) реалізується колективними й індивідуальними суб'єктами права;

6) перебуває у системі суспільних зв'язків, правовідносин, спрямована на їх упорядкування та узгодження;

7) є важливим чинником формування правового порядку і засобом його відновлення у випадку порушення;

8) відіграє інтегруючу роль у правовій системі, пов'язуючи воєдино норми права й індивідуально-правові приписи, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, акти тлумачення і прийняті рішення. Юридичну практичну діяльність варто відрізняти від правомірної поведінки. Якщо юридична практична діяльність є зовнішньо активною, як дією, так і бездіяльністю, як правомірною, так і протиправною. Однак не можна заперечувати опосередкованого обміну між практичною юридичною діяльністю і правомірною поведінкою громадян.

Мета юридичної практичної діяльності: перетворення, закріплення, охорона, відновлення відносин. Залежно від предмета ведення установ, де працюють юристи (суд, прокуратура, міліція, служба безпеки, державна виконавча служба й ін.), мета набуває конкретного характеру і виражається у завданнях і функціях їхньої діяльності, реалізується відповідно до їх компетенції. Мета юридичної практичної діяльності зумовлює її результат як в остаточному підсумку, так і на кожному етапі здійснення (найближчі, проміжні, остаточні, перспективні цілі).