12.Експресивність. Емоційність. Емотивність. Емоціогенність.

Експресія (лат. expressio — вираження) - 1) сила вираження, вияву яких-небудь почуттів, переживань і т. ін.; 2) підкреслене виявлення почуттів, переживань; виразність; 3) інтенсивна виразність тексту, що створюється фонетичними, лексичними, граматичними, стилістичними засобами мови.

Експресія, на думку вчених (О.С. Ахманова, О. Потебня, Г.І.Дідук) - це якість мовлення, що притаманна більшою мірою текстам художнього стилю. Експресія тлумачиться як "виражально-зображувальна якість мовлення, що відрізняє його від звичайного"; "те, що передбачає вираження нетривіальністю (художнього) змісту"; "виразність (або зображувальність) мовлення, така його якість, завдяки якій воно набуває стилістичної маркованості (емоційності, образності) і стає спроможним передати певний нетривіальний зміст"; "виразність, сила прояву почуттів, переживань".

За Г.І. Дідук, експресія - це те, "що породжується образністю, це збільшення вражаючої (діючої) сили вислову, надання йому особливої мотивованої піднесеності".

Мовленнєва експресія, на думку низки вчених (М.І. Пентилюк, О.І. Федоров, В.П. Ковальов, А.П. Коваль, Л.М. Кулибчук, Л.І. Дідук) забезпечується застосуванням стилістичних фігур ( еліпса, повтору, градації, антитези”; використанням в мовленні виразників образності, "переважна більшість яких реалізується у літературознавчих категоріях" (Л.М. Кулибчук).

Експресивність визначається як "якість мовлення, що є виразно-зображувальною"; піднесена виразність, така соціально й психологічно мотивована властивість мовного знака, яка деавтоматизує його сприйняття, підтримує загострену увагу, активізує мислення, викликає почуттєву напругу слухача.

Емоційність - це швидкість і глибина емоційної реакції людини на ті чи інші події. Для емоційної людини велике значення має все, що відбувається з нею і довкола неї. У неї набагато сильніше, ніж у неемоційної людини, виражені тілесні реакції, зв'язані з емоціями. Емоційна людина майже не буває спокійною, постійно перебуває під владою будь-яких емоцій, у стані підвищеного збудження або, навпаки, пригніченості.

В залежності від вираження різних сторін емоційності відрізняються різні емоційні типи людей, які відносять до різних типів темпераменту. (чотири типи – холерик, сангвінік, меланхолік, флегматик)

Емотивність - це емоційність в мовному значенні, тобто чуттєва оцінка об'єкту, вираз мовними або мовленнєвими засобами відчуттів, настроїв, переживань людини.[14, с.153] Емотивність завжди експресивна та оціночна, але не навпаки. Оскільки емоції діляться на два класи - позитивні та негативні, то їх позначення в пареміях може бути зведене до позитивно-емотивних і негативно-емотивних. Експресивність - це обумовлені образністю, інтенсивністю або емотивністю образотворчо-виразні якості слова або паремії. «Слід розмежовувати інтенсивність як ономасіологічну категорію, яка називає ступінь ознаки, і експресивність як функціональну категорію впливу, яка забезпечує інтенсивність сприйняття інфор¬мації» Образність та емотивність також є ономасіологічними категоріями.

Образність, інтенсивність і емотивність можуть поро¬джувати експресивність як по окремості, так і в комбінаціях. Емотивності без експресивності не буває, а розмежування їх практично неможливо. Проте важливо інше – експресивність не обов'язково поєднується з емо¬тивністю.[14, с.153]. Образність і інтенсивність, як ми відзначали, також породжують експресивність і тісно з нею взаємодіють.

Емотивні структура, як правило,набуває ознак емоціогенності, бо визначає той емоційний, чуттєвий ефект, що виникає у читача під час і після сприйманняттексту. Співвідношення ж інформативності і емоційності у тексті залежить від авторської настанови, а також від того, наскільки автор відчуває свого читача. Емоціогенність – це здатність тексту викликати певні емоції у читача. Навіть неемоційний твір може бути емоціогенним, якщо в ньому йдеться про важливі для реципієнта речі. Твір може хвилювати, викликати зневіру чи підбадьорювати, може обурювати читача і залишати його байдужим. Із цього погляду всі твори –

потенційно емоціогенні. Адже читачі шукають у них відповіді наболючі питання, сподіваються знайти слушну пораду, яка допоможе, а отже, підніме настрій, заспокоїть тощо. Проте часто реакція читачів на реальні тексти буває такою, якої автор і не передбачав: автор хотів заспокоїти, а насправді вийшло – роздратував, автор хотів порадити – а вийшло, що образив. Дослідження емоціогенної структури в різних аспектах її вияву

– досить перспективне з позиції визначення особливостей сприймання і продукування творів, а також для розкриття специфіки прихованого текстового впливу. Саме завдяки насиченості твору емоціогенними елементами він здатен проникати у сферу людських переживань. Доладне використання таки елементів, чітка спрямованість на логіку розгортання думки усувають перешкоди у сприйманні, а отже, посилюють

прагматичний ефект твору.