
- •2)Зміс та форма. Зовн та внутр. Форма.
- •3)Твір як феномен соц свідомості. Соц. Стереотипи щодо змісту та форми
- •4) Структура літературного твору. Характеристика основних структур елементів твору.
- •5) Актуальність проблематики і тематики твору. Ідейність і тенденційність твору. Твір і епоха.
- •6) Твір як продукт мовної діяльності людини. Поняття мовної особистості. Мовні особистості автора, персонажа, читача.
- •7) Художньо-мовна свідомість. Взаємодія у творі мовної особистості, художнього образу та образу автора
- •8) Твір і текст. Мовна діяльність автора
- •9.Психологія образного відображення дійсності.Художній образ як поняття.Основні властивості художнього образу.Класифікація художніх образів.
- •10.Художній образ і мовна особистість.
- •11.Образна тканина твору. Образність і експресивність.
- •12.Експресивність. Емоційність. Емотивність. Емоціогенність.
- •13. Сфери реалізації художнього образу.
- •14 Мовна діяльність читача. Професіональне й аматорське читання твору.
- •15 Сприймання й розуміння. Твір як втілення задуму автора. Сприймання як декодування задуму автора.
- •16.Проникнення у зміст художнього образу на основі спільних для автора і читача соціокультурних моделей.
- •17. Психологічна зумовленість категорії естетичності. Психологічні умови якісного сприймання твору.
- •18) Виявлення категорії естетичності у побутовій, художній, науковій і публіцистичній сферах
- •19. Вибір типу твору залежно від комунікативних параметрів сфери функціонування твору. Поняття про жанр. Історична, соціальна, комунікативна тощо зумовленість жанрів.
- •20) Стиль як відображення способу мислення. Емоційний, формально-логічний, діалектичний та практичний способи мислення
- •21.Повідомлення як процес і результат віддзеркалення дійсності. Ефективність повідомлення.
- •22. Конструктивний принцип елементарного стилю. Особливості елементарного стилю.
- •23. Фактологічна структура твору. Факт як елемент фактологічної структури. Класифікація фактів. Типи фактів.-
- •26. Темат структура твору
- •27. Емоційно-експресивна структура твору
- •28..Інформаційна структура
- •29. Комунікативна авторська структура.
- •30. Композиційна структура.
- •31. Архітектонічна структура твору
- •33. Особливості перцепції твору. Тематична перцептивна структура як варіант авторської структури твору
- •34. Прогнозування тематичної перцептивної структури твору. Роль редактора в забезпечені однозначності
- •35. Поняття про композицію. Елементи композиції. Композиція багатотемного твору. Розгляд композиції і межах кожної теми. Різнотемні композиційні структури як недолік твору.
- •36. Поняття про архітектоніку. Елементи архітектоніки. Імформаційно-пошукова та темо видільна функція архітектоніки
- •37 Системність повідомлення у процесі формування змісту твору. Логічний складник змісту твору. Інформаційний складник змісту твору
- •38 Діалогічність як закономірність моделювання комунікативного акту твором. Суперечність між твором та інформаційною ситуацією
- •39 Шпаруватість як особливість моделювання твором комунікативного акту. Роль шпарин в активізації процесу сприймання твору
- •43. Вибір типу твору залежно від комунікативних параметрів сфери функціонування твору
- •44. Поняття про жанр. Історична, соціальна, комунікативна тощо зумовленість жанрів
- •45) Поняття стилю. Стиль як відображення способу мислення
- •46. Типи спілкування та способи мислення: живе споглядання, початковий етап…, вищий етап…, практичне використання….
- •48.Конструктивний принцип елементарного стилю
- •50) Поєднання елементарних стилів
- •53. Репрезентаційні системи як засоби представлення та активізації сприймання інформації
- •54.Види репрезентаційних систем
- •55. Аналіз текстів з різними репрезентаційними системами.
- •56. Сутність теорії е.Берна
54.Види репрезентаційних систем
Репрезентаційна система - це система кодування інформації в свідомості, тобто спосіб сприймання навколишнього світу і зберігання в мозку сприйнятої ззовні інформації. Так, частина людей переважно бачить навколишнє, інша частина - переважно чує його, інша - відчуває, ще інша - аналізує. Кожна людина з наявної в його рідній мові лексики підсвідомо вибирає й застосовує слова і вислови, характерні для його домінантної репрезентаційної системи. Аналізуючи усну чи письмову мову людини, можна визначити цю домінантну сисему. У цьому допоможуть списки сенсорно позначених патернів - слів і словосполучень, властивих для мовців з візуальною, аудіальною, кінестетичною і раціональною (дигітальною) системами. Слова-предикати, що відповідають основним каналам сприйняття зовнішнього світу, є однією з виразних психолінгвістичних характеристик тексту (і мовлення людини) [1]:
візуальні ПВ: дивитися, розглядати, передбачати, ілюструвати, помічати, виглядати; картина, фокус, уява, перспектива, вигляд, огляд; неясний, немний; я бачу, що ви маєте на увазі; розгляньмо цю ідею; я погано уявляю; я не бачу виходу; це не відразу впадає в око та ін.;
аудіальні ПВ: говорити, акцентувати, запитувати, чути, слухати; тон, звук, наголос, дисонанс; голосний, монотонний, внятний, співзвучний, тихий; пропускати повз вуха; задавати тон і под.;
кінестетичні ПВ: вручати, контактувати, штовхати, давити, тиснути, зачіпати; напруга, тиск, дотик; жорсткий, теплий, холодний, твердий, відчутний, важкий; вхопити ідею; я даремно із цим зв'язався; я відчуваю це; хапати зірки з неба тощо;
раціональні ПВ: знати, вважати, вирішувати, розуміти, пам'ятати, мотивувати, робити, змінювати, усвідомлювати тощо.
Підлаштування під репрезентаційну систему співрозмовника збільшує кількість сприйнятої ним інформації, а крім того, створює належний психологічний мікроклімат (кожному приємно поговорити з людиною, яка її розуміє; вислови "ми говоримо різними мовами", "ми говоримо однією мовою") часто є свідченням спільності репрезентаційних систем комунікаторів.
Звичайним мовцям властиве підсвідоме поєднання принаймні двох репрезентаційних систем. Професійний мовець повинен уміти свідомо оперувати засобами всіх систем.
55. Аналіз текстів з різними репрезентаційними системами.
Для визначення та аналізу тексту, необхідно вирахувати, який тип ре презентаційної системи є переважаючим. Для цього треба скористатись дослідженням типологічної структури. Слова-предикати, що відповідають основним каналам сприйняття зовнішнього світу, є однією з виразних психолінгвістичних характеристик тексту (і мовлення людини):
візуальні ПВ: дивитися, розглядати, передбачати, ілюструвати, помічати, виглядати; картина, фокус, уява, перспектива, вигляд, огляд; неясний, немний; я бачу, що ви маєте на увазі; розгляньмо цю ідею; я погано уявляю; я не бачу виходу; це не відразу впадає в око та ін.;
аудіальні ПВ: говорити, акцентувати, запитувати, чути, слухати; тон, звук, наголос, дисонанс; голосний, монотонний, внятний, співзвучний, тихий; пропускати повз вуха; задавати тон і под.;
кінестетичні ПВ: вручати, контактувати, штовхати, давити, тиснути, зачіпати; напруга, тиск, дотик; жорсткий, теплий, холодний, твердий, відчутний, важкий; вхопити ідею; я даремно із цим зв'язався; я відчуваю це; хапати зірки з неба тощо;
раціональні ПВ: знати, вважати, вирішувати, розуміти, пам'ятати, мотивувати, робити, змінювати, усвідомлювати тощо.
Підлаштування під репрезентаційну систему співрозмовника збільшує кількість сприйнятої ним інформації, а крім того, створює належний психологічний мікроклімат (кожному приємно поговорити з людиною, яка її розуміє; вислови "ми говоримо різними мовами", "ми говоримо однією мовою") часто є свідченням спільності репрезентаційних систем комунікаторів.
Звичайним мовцям властиве підсвідоме поєднання принаймні двох репрезентаційних систем. Професійний мовець повинен уміти свідомо оперувати засобами всіх систем.