50) Поєднання елементарних стилів

Поєднання елементарних стилів

Твори, продуктом сприйняття котрих повинна бути настанова., налаштованість, які відбивають живе споглядання і орієнт. на нього ми назив. агітаційними. Твори, що формулюють логік. побудовану систему елементарних поглядів, не пов`язаних з детал. знанням наук. фактів і теорій і таку що опир. на здоровий глузд, на очевидні факти, повідомлення, що викл. зміни в буден. свідомості відносно числених груп неспеціалістів і орієнтов. на режим перших ступенів абстрактного мислення, ми назив. популярними.

Твори, основані на цілісному знанні про закономірності й істотні зв`язки явищ, що відображають вищий етап абстрактного мислення, ми називаємо теоретичними. Факти та положення, необх. для прийняття рішень і сприймання звич. на віру, що мають форму готов. знання, містять. в орієнтов. на практику творах, які ми називаємо прикладними. Комбінуючи ці елементарні стилі, можна мати і наукове, і публіцистичне, і художнє мовлення, стиль. Елементарні стилі породжують елементарні типи творів, у яких існують такі структурні змістові ознаки, які відтворюють параметри описуваних явищ, логіку процесів тощо.

51-52) Поняття про перцептеми / перцептивні гачки. Суб’єктивність і об’єктивність у виділенні перцептем.Мовні й позамовні (графічні) перцептеми. Слово як перцептема

Перцептеми іноді є виразниками підтексту. Російський психолінгвіст В. Бєлянін зазначав: "Підтекст може бути і не помітним у тому випадку, якщо читач не розпізнає сигналів, що є у тексті, котрі акцентують на неявній оцінці автора" [1, 112]. У деяких випадках текст матеріалу натякає або орієнтує реципієнта на ту чи ту оцінку. Найпоширенішим елементом на позначення підтексту, крім перцептем у вигляді шрифту, є в сучасних ЗМК слова в лапках, що є виявами сарказму. Лексема, вживана в лапках, виступає антонімом до прямого значення слова.

Візуалізований текст у час розвитку цифрових технологій, вивчення рекламного впливу, коли вчені, маркетологи, рекламісти активно розробляють та досліджують прикладну науку про шрифти та тексти, є об'єктом типографіки. Дослідник В. Криштопайтіс зазначав: "Текст для читача є знаковим образом, де шрифт виконує роль смислового супроводу основної ідеї додатковим значенням" [9, 73]. Цікаво, що на мові типографіки курсив чим дрібніший, тим більше сприяє створенню ефекту довірливості й важливості інформації.

Особливості творчої лабораторії критика на сторінках часопису можна дослідити на прикладі різножанрових публікацій автора. Роз­глядаючи його творчу майстерню з погляду теорії розуміння та сприймання твору, через детальне вивчення текстів, можна виявити специфіку творчої манери автора: перцептивні гачки у публікаціях, домінантну репрезентаційну систему, акцентуаційні риси кому­ні­катора, позицію автора, емотивну структуру текстів, наявність сце­нарію, а також розглянути поетику матеріалів М. Сріблянського.

За допомогою вивчення публікацій М. Шаповала можна ви­окремити наявні у текстах перцептивні гачки, тобто засоби, що дозволяють комуніканту знайти точки перетину з читачем. Пер­цеп­темами у друках виступають графічні елементи тексту, а саме шрифт, який підсвідомо впливає на сприйняття тексту реципієнтом та формує емоційне ставлення до нього. Застосування різних шриф­тів допомагає у розставленні акцентів та уяскравленні де­та­лей, які автор вважає важливими. Наприклад, характеризуючи твір А. Тес­ленка «Страчене життя», критик пише: «В людині сидить звір — говорять обидва автори і доводять це яскраво художньо, а це єсть — п р а в д и в о» [3, с. 181]. Використавши шрифт, автор звертає увагу читача на рису, яка, на його переконання, є ознакою індивідуалістичної нової творчості. Або: «І мистецтво, що являється в  о б р а з а х, цеб то річах конкретного змісту, являється перед нами д і я л ь н і с т ю  с п о м и н у» [4, с. 111]. За допомогою пер­цептем «образах» і «діяльності спомину» журналіст акцентує увагу читача на негативних особливостях літературних творів за 1910 р., що розвивають народницькі тенденції, які не сприяють розвою твор­чості.

Таким чином, публікації критика містять розмаїття «знаків» особистості у творах», які можна виявити за допомогою новітніх методів аналізу текстів. Творчості М. Сріблянського властиве за­стосування таких особливостей психологічного плану, як: пер­цеп­теми (у вигляді графічних елементів — шрифтів) для акцентування важливих позицій при розгляді того чи іншого питання; твердий сценарій, у якому через позицію его-стану батька автор виступає як учитель та просвітитель суспільства; напрям наростання емоцій, що посилює емоціогенність тексту. Використання повного інстру­мен­та­рію поетики журналістських творів та індивідуалістичне відоб­ра­ження світу ліричного героя через призму особистісних пере­жи­вань у поезіях М. Шаповала свідчать про його протистояння манері тенденційності не лише у теоретичних дискусіях, а й на практиці — у межах власної творчості.