28..Інформаційна структура

Інформаційними є ті твори які несуть нові повідомлення для реципієнта. Звичайно можна говорити лише про відносно неінформативні тексти. З цього погляду змістова структура твору являє собою співвідношення „даного” і „нового”. „Дане”, „відоме” у творі не є зайвим, воно лише має бути доцільно використане за своїм обсягом. „Дане” готує до сприйняття нового, тобто інформації. Якщо „даного” забагато, то воно набуває такої властивості, як ентропія, тобто невизначеності, незрозумілості, для чого автор розповідає про вже відомі речі. Це веде до втрати інтересу читача.Інформаційна перцептивна структура може не збігатися з авторською оскільки передбачити, що читачеві відомо, а що ні – важко. Твір автора має бути організований так, щоб „дане” готувало читача до сприймання інформації. Якщо інформація може бути сприйнята і без уже відомого , то його треба уникнути.

29. Комунікативна авторська структура.

Авторська залежить від характеру впливу на реципієнта, а характер впливу залежить від: 1. ситуації написання і сприймання тексту. 2. Мотиву діяльності в яку включена комунікація. 3. Комунікативної мети. 4. Комунікативного смислу твору. Різний характер впливу автора на людину дозволяє виділити функції – варіанти загальної функції комунікативного впливу. Можна виділити такі комунікативні функції у творі: 1. Контактна функт. твору (цікавий заголовок, розташування матеріалу на певній полосі, ілюстрації, архітектоніка) – агітаційні твори. 2. Організуюча функція твору - текст повинен мати такі елементи, щоб підтримували б зацікавленість реципієнта, керували процесом читання. Використані різні засоби, аткуалізатори уваги: а) емоційно-експресивні слова (вплив на емоції), б) цікаві факти (утримання уваги), в) вираження авторського я. 3. Функція формування поглядів – твори теоретичного характеру. Зміст твору повинен бути організований таким чином, що він формував свідомості читача, нові поняття. Йому притаманна поступовість, повільність викладу. 4. Аферентна функція – автор таким чином подає інформацію, що це спонукає реципієнта до прийняття різних рішень. Людина може звертатися і до письмових джерел і з метою пошуку правильного рішення. 5. заклична функція. Заклики – підбір фактів.

Більш детально розглянемо побудову твору як засобу управління процесом спілкування. Такий розгляд має певні традиції. Так, закон послідовності в творі членів, які забезпечують увагу читача і його ідентифікацію з автором (авторським ставленням до теми твору), інтерес, формування поглядів і прийняття рішень, випливає як з послідовності подій в комунікативному акті, так і із факту суперечності між свідомістю автора і читача.

Діалогічність, яка передбачає введення до тексту матеріалу, не представленого в свідомості читача, відсутність котрого (матеріалу) зробила б комунікативний акт більш утрудненим. Автора будь-якого матеріалу, якщо він хоче, щоб його твір було помічено, прочитано, щоб його зрозуміли і схвалили, стосуються слова, адресовані популяризатору. Постійна "співбесіда" з читачем активізує і думку автора, примушує його обмірковувати текст, відкривати нове в тому, що він розповідає читачеві.

Друга особливість моделювання твором комунікативного акту - шпаруватість, яка передбачає опущення в тексті того, що існує в свідомості читача чи виникає під час читання. Властивість тексту містити "провалля", заповнені відомостями, які містяться в свідомості читача, і описується психолінгвістами як шпаруватість. Що більші розміри шпарин, то більша підготовка і знання вимагаються від читача, що менші - то текст зрозуміліший для малопідготовленого читача.

Важливою передумовою сприйняття твору є контекст. Навіть підчас відбору інформації нові відомості займають ніби заздалегідь підготовлену позицію в комплексі знань читача. Роль контексту виконують і приналежність предмету повідомлення до відповідної сфери людської діяльності - галузі науки, виробництва, побуту, і стилістичне забарвлення (тональність) тексту, і змістова перспектива твору, і поетико-мовленнєва концепція автора, яка виявляє себе в текстовій тканині (творчий контекст). Роль контексту відіграють також описи конкретних обставин, які повідомляє автор, і поняття про них, яке складається в ході сприйняття у читача. В основі контексту-пресупозиції (припущення) лежить ентимема (міркування, в якому пропущена одна із частин). Відновлюючи пропущене читач автоматично сприймає його як істину.

Поділ творів та видань за їх комунікативною підструктурою на чотири типи: твір і видання з розвинутим збудником уваги і форматором спільності (наприклад, рекламні твори та видання, до предмету яких читач спочатку байдужий); твори та видання з розвинутим фактором усвідомлюваного інтересу (наприклад популярні, коли читач потенційно небайдужий до їхнього змісту, але не уявляє собі його значення); твори та видання, в котрих основна увага звернена на формування поглядів (наприклад, теоретичні, по відношенню до котрих читач має початкову зацікавленість до предмету повідомлення або ж цей інтерес здебільшого легко збуджується); твори та видання, воснові котрих лежить керівництво до дії (наприклад, довідники, в котрих читач, маючи власну систему поглядів, шукає необхідну йому інформацію).