20) Стиль як відображення способу мислення. Емоційний, формально-логічний, діалектичний та практичний способи мислення

Трад. є функціональний поділ стилів. Ще Аристотель називає стилем систему прийомів та засобів, що відбирають у відповідності з метою і методом впливу на адресата. Функт. поділ стилів присутній в працях Гумбольдта, Потебні тощо. Однак уявлення про стиль, як мовленнєвий різновид, пристосований для вирішення певних ком. завдань, було підмінене уявленням про так звані підмови відповідної сфери суспільного життя. В основі більшості сучасних класифікацій стилів принцип приуроченості до різних сфер суспільного життя. Але це не відповідає сучасному стану справ, оскільки повідомлення в межах однієї сфери можуть переслідувати різні комун. цілі. Уявлення про сутність стилю можуть бути різноманітними. О.Пешковський: „Стиль – це зовнішня оболонка змісту твору.” Стиль крім одного значення має нести додаткове комун. значення, основна мета твору – повідомлення думки, а все інше вже впливає на стиль: вплив на уяву, на волю читача. М. Бахтін виводив природу стилю із природи жанру. Він вважав, що стиль – це один елементів жанрової єдності. О.Чічерин підкреслив зв`язок стилю із складом мислення автора. М.Гоголь: стиль у письменника утвор. тоді, коли автор добре знає того, для кого пише.” Тобто зовнішній вплив на стиль. Стилі залежать від типу мислення. Типи мислення: 1.мислення пов`яз. із знанням, що форм. а) живе споглядання – перша стадія сприймання світу, характер. емоц. оціночністю і налаштованістю; б) поч. етап абстракт. мислення – наша буденна свідомість з її форм.-логіч. мисленням; в) вищий етап абстракт. мислення – це теоретична свідомість, яка характер. діалектичне мислення. 2. Мислення, пов`яз. із готовим знанням.

Поняття мислення перебуває у тісному зв'язку з поняттями «буття», «матерія», «людина», «пізнання», «знання», «ідея» тощо. Воно є фундаментальним у концептуальних системах знання філософів минулого та сучасності. Поняття мислення (гр. νους — розум) і взаємопов'язані з ним поняття — «відображення», «образ», «відчуття», «поняття», «знання» — були сформовані античними філософами (Геракліт, Анаксагор, Демокрит, Епікур, Сократ, Платон, Арістотель та ін.)

За Арістотелем мислення є частиною душі, іншою її частиною є відчуття. Як частина душі, мислення є специфічною здатністю розмірковувати, осягати думкою світ і самого себе, тобто душу. Мислення є діяльністю, яка спрямована на пізнання, осягання родів сущого. Досліджуючи мислення, Арістотель створив логіку — науку про мислення, сформулював закони та форми мислення.

У концептуальних системах філософів Нового часу (Джон Локк, Френсіс Бекон, Клод Адріан Гельвецій, Девід Юм) мислення — це діяльність, яка спрямована на пізнання та практичні дії; воно розробляє метод, тобто засіб, прийом пізнання та практичних дій. Філософи вирізняють прояви мислення — відчуття, споглядання, уява, рефлексія; рівні мислення — розсудок, розум; прояви діяльності мислення — сумнів, віра, задум, прийняття рішень, розуміння, уявні операції.

У концептуальних системах представників класичної німецької філософії (Еммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Геґель) мислення розглядається як акт самодіяльності суб'єкта, що породжує різні інтелектуальні, уявні феномени — поняття, принципи, закони, ідеї, ідеали, тобто знання.

Еммануїл Кант відзначав спонтанність актів мислення, апріорний характер його діяльності, спрямованість на пізнання за допомогою понять, вирізнив рівні мислення — інтуїція, розсудок, розум; типи і види мислення — формально-логічне (розсудливе) і діалектичне (розумне), конкретне і абстрактне, практичне і теоретичне. Е. Кант визначив односторонність, обмеженість розсудку і антиномічність розуму, встановив зв'язки «чистого» мислення з чуттєвістю, з зовнішнім світом.

Г. Гегель визначає мислення як діяльність суб'єкта, яка спрямована на пізнання світу в формі понять (категорій). Вищою формою пізнання є наука (філософія), яка пізнає Абсолютний дух. Мислення є пізнанням в поняттях (категоріях) Абсолютного духа, внаслідок чого формується всезагальне знання.