14 Мовна діяльність читача. Професіональне й аматорське читання твору.

У людини поряд із виробничою, науковою, державною, політичною та іншими існує найпоширеніша – мовна діяльність.

Мовна діяльність – це процеси “говоріння” і “слухання-розуміння”, які є посередниками у переході від системи мови до мовленнєвих текстів. це діяльність, що має соціальний характер, у ході якої висловлення формується і використовується для досягнення визначеної мети (спілкування, повідомлення, впливу).

Психолог Л. С. Виготський характеризував мовленнєву діяльність як процес матеріалізації думки, тобто перетворення її у слово.

Мовленнєва діяльність складається з мовленнєвих дій (актів), що являють собою підготовку і реалізацію висловлення, цілком, незалежно від його обсягу (це може бути репліка в діалозі, розповідь і т.д.)

Автор подумки моделює вплив повідомлення на уявного читача, намагаючись визначити результати сприймання повідомлення в свідомості читача, і змінює твір так, щоб краще досягти бажаного. Відбувається саморедагування, внутрішнє мовлення адресанта ніби імітує внутрішнє мовлення адресата.

У процесі розуміння моделюється задум автора. Мета повідомлення не завжди виявляється в повній мірі усвідомленою читачем з самого початку процесу спілкування. Потреба пильного читання пояснюється тим, що слухач може краще розуміти твір ніж мовець.

Є читання аматорське, а є фахове.

Чим менше кваліфікований читач, тим менш чітко розуміє він на початку кінцеву мету автора, обмежуючись задоволенням свого психологічного інтересу, однак наприкінці прочитання більшою або меншою мірою усвідомлює мету автора. У цьому випадку читач сам ставить досить вузьку мету читання - отримання конкретних відомостей - і виступає в повній мірі суб’єктом діяльності.

Звичайний читач в ході засвоєння тексту всю свою увагу зосереджує на розвитку сюжету, слідкує за думкою автора. Читач не звертає увагу на будову твору, на роздуми автора, опис, літературні відступи, тощо. Його цікавить тільки перебіг подій. За Є. Пасічником читачів-аматорів умовно можна поділити на 3 групи.

1 – Найнижчий якічний рівень сприймання (зосереджують увагу на розвитку сюжету, не бачать авторського підтексту, не помічають важливих художніх деталей, не сприймають худ.твір в єдності форми та змісту, надто схематично переказують текст твору, з поля зору читача випадають непрямі авторські характеристики героїв, не зіставляють твір з власним досвідом…). Вони не стільки аналізують, скільки констатують факти.

2 – глибше усвідомлюють художні твори, вміють визначати лише окремі компоненти художньої структури, наочні уявлення часто «неадекватні» тексту.

3 – Все добре, лише намагаються контролювати власні уявлення текстом літературно-художнього твору.

Фахове читання є багатоплановим. За тим же Пасічником ця група читачів відрізняється найбільшою чутливістю до художнього твору. В них добре розвинена відтворююча і творча уява, художні образи сприймають з достатньою повнотою і точністю. Глибоко і точно аналізують текст. Фахівець зважає на харакрер передачі матеріалу, на його повноту й приступність (доступність)