13. Сфери реалізації художнього образу.

Формою мислення у мистецтві виступає художній образ. Це основа будь-якого виду мистецтва.

Художній образ — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність.

Образи виникають у свідомості людей під впливом реальної дійсності, сприйнятої за допомогою органів чуття. Вони є копіями, відбитками дійсності. Образи зберігаються в пам'яті і можуть бути відтворені уявою. В художньому творі образ виступає на перший план і через нього пізнається значення, думка, ідея.

Оскільки художній образ — це складно організоване художнє ціле, тому він трактується вченими неоднозначно.

М. Храпченко виділяє чотири «сфери» образу:

а) відбиття й узагальнення істотних властивостей, рис дійсності, розкриття складності духовного життя людей;

б) вираження емоційного ставлення до всього того, що слугує об'єктом творчості;

в) втілення життєвого ідеалу, створення естетично значущого предметного світу;

г) внутрішню орієнтацію на читацьке сприйняття та естетичний вплив твору на читача.

Учений вказує на те, що один і той же художній образ може сприйматися по-іншому, залежно від віку й статі читача, його життєвого й естетичного досвіду, соціального стану, суб'єктивуючись, «прикладається» щоразу до конкретних умов читацького «Я».

Він широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті. Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві – художній літературі) цей стиль покликаний крім інформаційної функції найсуттєвішу – естетичну: впливати через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

Реалізація художнього образу відбувається в основному у сфері мистецтва — музики, живопису, театру, художньої літератури та ін., а також спеціальностей сфери масової художньої діяльності. Взаємодія типу "людина — художній образ" , як відомо, є специфічною для різного роду занять сфери художнього образу.

Уся сучасна художня діяльність людини втілюється у різноманітних формах. Усі спеціальності, певним чином пов'язані із використанням та реалізацією художніх образів, можуть бути віднесені відповідно до певних видів мистецтва та різних підгруп:

1. Просторові види художньої діяльності: декоративно прикладне мистецтво, образотворче мистецтво, архітектура, скульптура, живопис, графіка; фотографія.

2. Часові види художньої діяльності: музика; література.

3. Просторово-часові види художньої діяльності: хореографія; театр; кіно та телемистецтво.

Саме предметом праці — художнім образом (його елементами, частинами) — визначається основний комплекс психологічних вимог даної групи професій. За всієї різноманітності умов роботи, професії мистецтва вимагають від людини насамперед високого рівня розвитку емоційно-естетичного сприймання, естетичного почуття.

Поряд з цими вимогами спеціальності даного типу передбачають високу художню культуру, розвинений художній смак людини, розуміння нею художніх ефектів (так званого "художнього чуття"), художнього (образного) бачення, законів емоційного впливу і, нарешті, художньої обдарованості, тобто здібностей до музики, літератури, живопису, танців, акторського мистецтва тощо. Художні здібності потрібні не тільки для створення естетичних цінностей, а й для їх відтворення на досить високому рівні.

Таким чином, навіть на виконавчому рівні для успішної діяльності потрібні художні здібності, причому не окремі їх компоненти, а певна структура. Психолого-педагогічні дослідження, присвячені проблемі художніх здібностей, свідчать, що для різних видів діяльності необхідні здібності найрізноманітнішого характеру.

Розвинене художнє сприймання (зорове, слухове, дотикове) необхідне усім спеціалістам сфери художньої праці. Взаємодія у процесі діяльності з системами художніх образів вимагає високого рівня розвитку образної пам'яті й образного мислення людини.

Друкар, наприклад, часто працює з одним тиражем кілька днів, і збереження всіх образів, які виникають у процесі роботи, стає для нього складним завданням. Тому він повинен мати досить високий рівень розвитку довгочасної образної пам'яті.

Найвищим проявом причетності людини до світу художньої праці є здатність відчути естетичний аспект оточення, побачити безмежну красу форм і кольорів, багатство фактури, почути ритм і музику людської діяльності, поезію природи і людини