1.2 Види цінової дискримінації

Як вже було згадано, можливостей для існування досконалої цінової дискримінації в реальному житті практично немає. Щоб розглянути цей вид цінової дискримінації більш докладно, необхідно припустити, що відсутній арбітраж, і виробник володіє повною інформацією про кожного з споживачів своєї продукції, йому відомі криві попиту кожного споживача (тобто він знає їх готовність платити). Так як в реальності це можливо, то цінова дискримінація першого ступеня є здебільшого теоретичною ситуацією.

Якщо монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію, то він збільшує свій прибуток ще більше за рахунок споживачів, захоплюючи споживчий надлишок цілком або частково. При ціновій дискримінації першого ступеня, покупець буде отримувати весь той надлишок, який існував би на зовсім конкурентному ринку. Данний вид цінової дискримінації допускає персональне і міжособистісне розрізнення цін попиту. Виходячи з цього її нерідко називають досконалою цінової дискримінацією [12].

Цінова дискримінація першого ступеня представлена ​​на рис.1.1

Рис.1.1 Цінова дискримінація першого ступеня

Оптимальний випуск монополії знаходиться в точці L при перетині кривих граничної виручки і граничних витрат (МС і MR) і становить Q'2 при ціні Р2. Надлишок споживачів дорівнює площі Р2 * AL, надлишок продавця дорівнює площі CP2 * LE2. Монополіст привласнює собі весь споживчий надлишок P * AL, який за досконалої конкуренції, при обсязі виробництва Q2 був би присвоєний покупцем. .

Оскільки монополіст не може мати повної інформації про функції попиту всіх можливих покупців свого блага, вид цінової дискримінації в чистому вигляді неможливий. Певне наближення до чистої цінової дискримінації можливо при незначній кількості покупців, коли кожна одиниця блага випускається на замовлення конкретних споживачів

Ми витлумачили цінову дискримінацію першого ступеня як продаж кожної одиниці товару за максимальню ціною з можливих. Однак можна також представити її і як продаж постійної кількості товару за ціною "хочеш - плати, хочеш - ні" [1].

Досконала цінова дискримінація - це ідеалізована концепція, про що говорить слово "досконала", але вона представляє теоретичний інтерес, оскільки дає приклад іншого, ніж конкурентний ринок, механізму розміщення ресурсів, що забезпечує досягнення ефективності за Парето. У житті прикладів досконалої цінової дискримінації зустрічається дуже мало. Найбільш схожим міг би бути, скажімо, такий: лікар, що практикує в маленькому містечку і призначає своїм пацієнтам різні ціни в залежності від їх здатності платити [13].

Отже, зв'язок між загальним виторгом монополіста (витратами покупців) приймають нелінійний характер, а ціни називаються нелінійним, або багато-ставочним тарифом. При цьому види цінової дискримінації блага групуються у визначені партії, на кожну з якої встановлюються різні ціни. На практиці цей вид цінової дискримінації проводиться у формі знижок і надбавок на ціни благ. При цьому види цінової дискримінації блага групуються у визначені партії, на кожну з якої встановлюються різні ціни. Щоб встановити вірні ціни, монополіст повинен знати криві попиту споживачів; іншими словами, монополісту має бути відома точна готовність платити кожному індивіду. Один із способів обійти цю проблему полягає в тому, щоб запропонувати на ринку два різних поєднання ціни та кількості. Одне поєднання має бути орієнтоване на індивіда з високим попитом, а інше - на індивіда з низьким попитом. На практиці монополіст часто стимулює цей само- відбір зміною не кількості товару, а його якості. Гарним прикладом такого роду є випадок із встановленням цін на повітряні перевезення. Авіалініями США зазвичай пропонуються два види авіаквитків. Один вид квитків - без обмежень: цей тариф без обмежень привабливий для осіб, які вирушають у ділові поїздку, оскільки їх плани щодо поїздки можуть несподівано змінитися. Інший тариф передбачає кілька обмежень: пасажир повинен зупинятися в дорозі на суботню ніч, повинен купувати квиток заздалегідь, за 14 днів, і т.д. Наявність цих обмежень робить такий квиток менш привабливим для осіб, які вирушають у ділові поїздки, тобто для пасажирів з високою готовністю платити, однак для туристів ці обмеження все ж прийнятні. Зрештою кожен тип пасажира вибирає той клас тарифу, який призначався саме для нього, і авіалінія отримує набагато більше прибутку, ніж при продажу кожного квитка за однаковою ціною [15].

Цінову дискримінацію другого ступеня проілюструємо на рис. 1.2

 

Рис. 1.2. Цінова дискримінація другого ступеня

На рис. 1.2 весь випуск благ монополіст розділив на три партії і кожну реалізує за різними цінами. Припустимо, що перші Q1 одиниць блага будуть продаватися по ціні P1, наступні Q2 - Q1 одиниць - за ціною Р2, наступні Q3 - Q2 одиниць - за ціною Р3.

Таким чином, загальна виручка монополіста від реалізації Q1 одиниць блага дорівнює площі прямокутника OP1AQ1, від реалізації Q2 одиниць - площі фігури OP1AKBQ2, від реалізації О3 одиниць - площі всієї заштрихованої фігури. видно, що прибуток від реалізації О3 одиниць за єдиною ціною Р3 дорівнює площі прямокутника OP3CQ3, a площа фігури Р3Р1AKBL (споживчий надлишок) привласнений монополістом виходячи з цінової дискримінації другого ступеня. Площа незаштрихованих трикутників під кривою попиту - це та частка надлишку споживача, яку не привласнив монополіст.

Правило проведення цінової дискримінації другого ступеня вивів Г. Штакельберг: «Граничний прибуток від продажу будь яких товарів, крім останньої, партії має дорівнювати ціні наступної партії, а граничний прибуток від продажу останньої партії - граничним витратам ».

 Дискримінація другого ступеня нерідко виступає у формі цінового дисконту, або знижок (на обсяг поставок; кумулятивні знижки - сезонний квиток на залізниці; дискримінація в часі - різні ціни на ранкові, денні, вечірні сеанси в кіно; стягування абонементної плати в сполученні з пропорційною оплатою обсягу купленого блага).

Цінова дискримінація третього ступеня припускає, що різним особам благо продається за різними цінами, але кожна одиниця блага, що набуває конкретним покупцем, оплачується ним за однаковою ціною. Якщо при ціновій дискримінації перших двох ступенів передбачалося поділ благ на групи, то в основі цінової дискримінації третього ступеня передбачається розподіл самих покупців на групи або ринки, де встановлюються свої ціни продажу. Це означає, що виробник не може здійснювати на якомусь ринковому сегменті цінову дискримінацію ні першої, ні другої ступені. Тому на кожному окремому взятому сегменті він буде встановлювати єдину для всіх споживачів з даної групи ціну. При цьому на ринках з більшою еластичністю попиту буде встановлена ​​більш низька ціна, і, навпаки, на ринках з меншою еластичністю ціна буде вищою.

На рис.1.3 показана цінова дискримінація третього ступеня на двох ринках. Оба графіка мають загальну вертикальну вісь. Граничні витрати (МС) постійні. На кожному ринку фірма-монополіст, максимізуючи прибуток при рівності MR = МС, встановлює вищу ціну (P1), по якій попит на її блага менш еластичний [5].

 

Рис. 1.3. Цінова дискримінація третього ступеня

Цінова дискримінація часто застосовується західними фірмами. У багатьох випадках вона здійснюється регулярно, фірми-монополісти систематизують споживачів по перевагах, доходів, віком, місцем проживанням, характером роботи і продають свої блага відповідно до цієї градаці.