43

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................3

РОДЗІЛ 1. ЦІНОВА ДИСКРИМІНАЦІЯ.........................................................5

1. Історія поняття «цінова дискримінація»…………….……………..…...5

2. Види цінової дискримінації........................................................................9

РОЗДІЛ 2. ЦІНОВА ДИСКРИМІНАЦІЯ НА ПРАКТИЦІ............................14

2.1 Основні види сучасних цінових стратегій...............................................14

2.2 Дія цінової дискримінації на прикладі Саудівської Аравії.....................22

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА..............................................................24

3.1 Завдання 1....................................................................................................24

3.2 Завдання 2....................................................................................................30

3.3 Завдання 3....................................................................................................33

3.4 Завдання 4....................................................................................................35

3.5 Завдання 5....................................................................................................37

ВИСНОВКИ………….……………………………………...…….….….......40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................42

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Характерною рисою для загальнодержавних і регіональних ринків в Україні до цього часу можна вважати такий інституційний чинник, як високий рівень монополізації. Тому актуальним є подальше вдосконалення системи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, оскільки ці суб'єкти найчастіше допускають зловживання монопольним становищем. У зв'язку з цим недосконалою є діяльність щодо структурної перебудови основних товарних ринків, створення рівних умов діяльності для всіх суб'єктів господарювання. Відсутність ефективної системи управління об'єктами державної власності негативно впливає на стан конкурентного середовища, інституційні зміни між суб'єктами економіки.

Одним із головних факторів, який обумовлює масштаби монопольної влади і розміри прибутку монополій, є висота бар'єрів входження на ринки. Під бар'єрами входження на ринки розуміють будь-які фактори й обставини правового, організаційного, технологічного, економічного, фінансового характеру, які перешкоджають новим суб'єктам господарювання вступати наданий товарний ринок і на рівних конкурувати з суб'єктами господарювання, що вже діють на ньому. Ці перешкоди діють також, коли ринок є привабливим з точки зору одержання додаткового прибутку, Мова йде про інституційні фактори входження на ринки, де монополізм присутній досить тривалий час.

Фірма, що діє в умовах ринку досконалої конкуренції, не володіє владою над ціною, вона вимушена продавати весь об'єм випуску за тією ціною, яку пропонує ринок. На ринку недосконалої конкуренції окрема фірма набуває певної (більшої або меншої) влади над ціною, підвищуючи її в порівнянні з конкурентним рівнем з метою максимізації прибутку. Проте якщо фірма використовуватиме цінову дискримінацію, її прибуток виросте. Цінова дискримінація спостерігається там, де фірма призначає різні ціни на один і той же товар для різних груп споживачів, причому відмінності в ціні не обумовлені відмінностями у витратах або якості товару.

Загальноприйнята в світовій літературі класифікація типів цінової дискримінації належить Пігу [17]. Основні проблеми ціноутворення монополії, що використовує дискримінацію, розглянуті в роботах Стіглера, Шмалензі, Адамса і Йеллен. Основними напрямками розвитку теорії цінової дискримінації в сучасній економічній літературі служать дослідження особливостей застосування цінової дискримінації в різних галузях, вивчення використання різних інструментів і умов цінової дискримінації, різні аспекти впливу цінової дискримінації на добробут, а також можливості використання цінової дискримінації в рамках державного регулювання цін. В цілому цінова дискримінація служить швидше загальноприйнятим інструментом аналізу, ніж предметом окремого дослідження.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти ціноутворення

Предмет дослідження – цінова дискримінація.

Метою курсової є дослідження цінової дискримінації.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

• дослідити поняття цінової дискримінації, а також мотиви і умови ефективності цінової дискримінації;

• охарактеризувати типи цінової дискримінації;

• висвітлити практику цінової дискримінації.

Розділ 1. Цінова дискримінація

1.1 Історія поняття «цінова дискримінація»

Первісне уявлення про цінову дискримінацію можна знайти в роботах Ж. Дюпюї і Д, Ларднера, а свою розвинену форму воно знайшло в працях А. Пігу. Про внесок кожного з цих економістів і піде мова.

Ж. Дюпюї був першим, хто привернув увагу дослідників до факту цінової дискримінації та спробував з'ясувати його зміст. В основі підходу Дюпюї до цінової дискримінації лежить концепція корисності.

Що ж дає нам право говорити про пріоритет цього французького інженера і економіста в розробці поняття цінової дискримінації? Перш за все - це її визначення, яке увійшло майже без зміни в економічну літературу. У визначенні Дюпюї схоплена сама суть явища: «Один і той же товар ... продається за різними цінами» різним покупцям, причому відмінності в цінах, уточнює Дюдюі, безвідносно до відмінностей у витратах[7].

Крім визначення цінової дискримінації Дюпюї частково висвітлює і умови, необхідні для її здійснення. Він роз'яснює, що негоціант (який одночасно є і фабрикантом) може вести такий продаж тільки в тому випадку, якщо він захищений від конкуренції, тобто є монополістом. Виконання цієї умови необхідно для того, щоб продавець міг контролювати ціну. Але його ще недостатньо, бо не можна зрозуміти, звідки взагалі беруться дві (і більше) ціни на один і той же товар, якщо відмінності в затратах настільки малі, що ними можна знехтувати, або їх просто немає.

Встановлення цін, уточнює потім Дюпюї, залежить не тільки від інтересів продавця-монополіста, але і від того, як оцінюють ту чи іншу річ покупців. В очах різних покупців одна і та ж річ має різну корисність, тому і ціни, які вони готові платити за неї, можуть бути різними. І оскільки існують різні (окремі) групи покупців - «багаті, заможні і бідняки», констатує Дюпюї очевидний факт, то монополіст, присвячений в хитрості торгівлі, здатний розпізнати ці групи, врахувати різну готовність платити за товар. Інтуїтивно Дюпюї натрапив на основу відділення однієї групи від іншої - відмінність еластичності попиту.

Залишалося лише висловити її в явному вигляді, і ще одна умова цінової дискримінації було б сформульовано повністю.

Навіщо монополіст йде на такий продаж? Дюпюї відповідає: щоб «змусити кожного покупця принести йому якомога більше прибутку». Тут структура поняття цінової дискримінації ув'язується Дюпюї з поняттям надлишку споживача: збільшення прибутку, з точки зору покупця, являє собою вилучення на користь монополіста більшої або меншої частини надлишку споживача, який в іншому випадку належав би йому.

Майже одночасно з Дюпюї питання про цінову дискримінації ставилося ще одним інженером і економістом англійцем Д. Ларднер. Його аналіз і висновки викладені в роботі «Економіка залізниць: трактат про новий вид транспорту, управлінні ним, перспективи. І стосунках комерційних, фінансових і соціальних », що вийшла в Лондоні в 1860 р., в якій розглядаються економічні проблеми нової галузі - залізничного транспорту [2].

Підхід Ларднера відрізняється від підходу Дюпюї. Ларднер аналізував цінову дискримінацію з позиції теорії фірми, як тепер сказали б ми. Він доводив, що дискримінація може використовуватися як засіб, за допомогою якого фірма здатна максимізувати прибуток. Аналіз залізничних тарифів дозволив йому узагальнити практику їх диференціації залежно від відстані і характеру перевезених вантажів. Цю диференціацію він пояснив розбіжностями еластичності попиту на послуги залізничного транспорту, вантажів, що перевозяться. Реальний внесок Ларднера - це виявлення їм ролі еластичності попиту в практиці цінової дискримінації[7].

Ларднер сучасник Дюпюї, і природно виникає запитання про його ставлення до ідей французького економіста. Достовірних свідчень про це, на жаль, немає. Відомо лише, що Ларднер посилається на журнал, в якому публікував окремі свої роботи Дюпюї, але прізвище французького економіста він не згадує. Очевидно, аналіз Ларднера не був прямо пов'язаний з ідеями Дюпюї. Можна припустити, що Ларднер або не знав про його роботу, або не надавав їй значення.

Через півстоліття теорія цінової дискримінації отримала подальший розвиток і, якщо не вважати незначні доповнення та уточнення, знайшла свою сучасну форму в роботах англійського економіста А. Пігу, учня і послідовника А. Маршалла.

Згідно Пігу, загальні умови, в повній мірі сприяють здійсненню цінової дискримінації, складаються тоді, коли ціна попиту на будь-яку одиницю товару не залежить від продажної ціни будь-який інший одиниці товару. А це можливо лише в тому випадку, коли ніяка одиниця товару не може замінити будь-яку іншу одиницю цього ж товару. Передбачається, що: 1) ніяку з одиниць товару, продану на одному ринку, не можна передати на інший ринок і 2) ніяку з одиниць попиту, пред'явленого на одному ринку, неможливо перевести на інший ринок. При цих припущеннях на ринку виникнуть умови, при яких дискримінація дозволить монополісту витягти найбільшої вигоди. По суті справа мови йде про умови якоюсь ідеальною (досконалої) дискримінації [11].

Пігу в 1920 р. запропонував розділити відомі схеми цінової дискримінації на три типи. Цінова дискримінація може бути першою, другою і третього ступеня.

Цінова дискримінація першого ступеня (first-degree price discrimination) означає, що монополіст продає різні одиниці випуску за різними цінами і ці ціни можуть бути різними для різних індивідів. Цей випадок іноді іменують випадком досконалої цінової діскрімінаціі. Цінова дискримінація припускає, що монополіст знає смак кожного споживача і кожному може запропонувати персональний товарний набір або комплекс послуг. Весь споживчий надлишок при цьому присвоюється монополістом. Цей вид цінової дискримінації є ідеалізованою моделью і, як правило, на практиці існувати не може. Її здійсненню перешкоджають наявність можливостей арбітражу і недосконалість інформації [4].

Цінова дискримінація другого ступеня (second-degree price discrimination) означає, що монополіст продає різні одиниці випуску за різними цінами, але при цьому кожен індивід, що купує однакову кількість одиниць товару, платить одну і ту ж ціну. Таким чином, ціни різняться для різних кількостей товару, але не для людей. Найбільш поширений приклад цього - оптові знижки. Цей вид цінової дискримінації схожий на досконалу цінову дискримінацію. Практикуючому цінову дискримінацію другого ступеня монополісту вдається присвоїти не весь споживчий надлишок, а тільки якусь його частину.

Цінова дискримінація третього ступеня (third-degree price discrimination) має місце тоді, коли монополіст продає випуск різним людям за різними цінами, однак кожна одиниця випуску, продавана даному індивіду, продається по одній і тій же ціні. Це найбільш поширена форма цінової дискримінації; її приклади включають знижки літнім громадянином, студентам і т.д. монополіст спочатку може розділити споживачів на групи, а ціна одиниці товару будуть різнитися для споживачів, які належать до різних категорій, але не будуть змінюватися для кожного із споживачів при покупці різної кількості товару або послуги. Така цінова дискримінація також призводить до лише часткового захоплення споживчого надлишку виробником [18].

Ціни на товар можуть відрізнятися в залежності від:

- Якості товару або послуги;

- Обсягу споживання (знижки оптовим покупцям);