Визнання і виконання рішень іноземних судів

Судове рішення має виконавчу силу лише в межах тієї держави, суд якої постановив це рішення. Для виконання рішення за межами цієї держави необхідно особливе розпо­рядження, яке має назву «екзекватура» (від лат. ехедиаіиг, що означає «нехай буде виконано»). Порядок визнання та звернення до виконання рішень іноземних судів, що підля­гають примусовому виконанню в Україні визначається відповідними міжнародними договорами України, а також розділом VIII ЦПК.

Визнання рішення іноземного суду — це поширення за­конної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому ЦПК. Виконання ж рішення іно­земного суду означає застосування засобів примусового ви­конання рішення іноземного суду в Україні в порядку, пе­редбаченому цим Кодексом.

Визнання іноземного судового рішення є необхідною пе­редумовою його примусового виконання, яке можливе лише внаслідок відповідного розпорядження компетентно­го суду тієї держави, в якої просять дозволу на таке вико­нання.

Відповідно до змісту ст. 390 ЦПК, ст. 84 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р., умо­вами визнання та виконання рішення іноземного суду є на­явність міжнародного договору України або взаємність за домовленістю ай Ьос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні. Міжнародні договори Ук­раїни — це, як правило, договори про надання правової до­помоги у цивільних, трудових, сімейних і кримінальних справах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші міжнародні двосторонні чи багатосторонні договори за участю України, якими перед­бачається визнання та виконання в Україні рішень інозем­них судів.

Суди повинні з'ясовувати наявність міжнародних дого­ворів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, від якої надійшло клопотання про визнання й виконання рішення її суду.

Якщо держава не є учасницею Конвенції, міжнародного договору про правову допомогу (наприклад, США, Ізраїль, Франція), за якими Україна взяла на себе обов'язок щодо визнання і виконання судових рішень іншої договірної сто­рони, клопотання про визнання і виконання на території України рішень судів цієї держави судами України не роз­глядаються, а при надходженні таких суд постановляє ух­валу про відмову в їх прийнятті на підставі п. 1 ст. 122 ЦПК. Якщо провадження у справі було відкрито, його закривають. (Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів і арбітражів і про скасу­вання рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. // Вісн. Верхов. Суду України. — 2000. — № 1.)

Коло рішень, які згідно з міжнародними договорами ви­знаються та виконуються на територій іншої держави, до­сить широке. Як правило, визнання і виконання не пов'язу­ються з характером правовідносин, по яких постановлене рішення. Наприклад, відповідно до Конвенції держав— членів СНД, кожна із Договірних Сторін визнає і виконує такі рішення, ухвалені на території інших Договірних Сторін:

а)  рішення судів з цивільних і сімейних справ, включаючи затверджені судом мирові угоди;

б)  рішення судів з кримінальних справ у частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

У більшості договорів питання про коло рішень, які підля­гають визнанню та виконанню, вирішуються аналогічно.

Водночас у договорах про правову допомогу по-різному вирішується питання про визнання рішень, які не потребу­ють примусового виконання. У деяких договорах вказуєть­ся на конкретні справи, рішення з яких визнаються на те­риторії іншої Договірної Сторони без проведення дій про визнання. Так, у договорах між Україною та Республікою Польща, Республікою Молдова йдеться про рішення з ци­вільних немайнових справ, що набрали законної сили, а зі справ, що стосуються батьківських прав, — про рішення, які не набрали законної сили, але підлягають негайному виконанню. Проте багато договорів не розрізняють рішен­ня про визнання і про виконання.

Міжнародні договори вирішують питання про те, куди подається клопотання про визнання і виконання рішень іноземних судів. Згідно зі ст. 53 Конвенції держав-членів СНД, ст. 50 Договору між Україною і Республікою Молдо­ва, ст. 51 Договору між Україною і Республікою Польща, клопотання про визнання і виконання рішення може бути подано безпосередньо до компетентного суду Договірної Сто­рони, де рішення підлягає виконанню (відповідно до ст. 20 Закону «Про виконавче провадження» за загальним прави­лом в Україні місцем виконання рішення вважається місце проживання, роботи боржника або місцезнаходження його майна).

В Україні клопотання стягувача про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядаєть­ся судом за місцем проживання (перебування) або місце­знаходження боржника. Якщо боржник не має місцепро-живання (перебування) або місця знаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розгля­дається судом за місцезнаходженням в Україні майна борж­ника (ст. 392 ЦПК).