4. Методи дослідження людського світу.

Логічне пізнання людиною світу базується на використанні багатьох методів дослідження.

Теоретичні методи:

1. формалізація – побудова абстрактно математичних моделей, що розкривають сутність досліджуваних процесів дійсності;

2. аксіоматизація  – побудова теорій на основі аксіом (тверджень, доказ істинності яких непотрібен);

3. гіпотетико-дедуктивний метод створення системи дедуктивної, тобто пов'язаних між собою гіпотез, з яких виводяться твердження про емпіричні факти.

Основні методи біології.

1) Описовий метод був основним способом дослідження на ранніх етапах розвитку біології, але не втратив свого значення й сьогодні. За його допомогою описують біологічні об'єкти та явища.

2) Порівняльний метод дозволяє шляхом співставлення вивчати подібність і відмінність біологічних об'єктів та їхніх частин.

3) Історичний метод дозволяє на основі даних про сучасний организм. Світ і його минуле пізнавати процес розвитку живої природи. У біології цей метод запровадив Ч. Дарвін.

4) Експериментальний метод передбачає створення ситуації, яка допомагає з'ясувати певні властивості біологічних об'єктів.

Експеримент: - польовий - лабораторний

5) Статистичний метод передбачає математичну обробку результатів дослідження з метою перевірки їхньої вірогідності.

6) Моделювання вища форма експерименту - відтворення характеристик певного об'єкта на іншому (моделі), спеціально створеному для їх вивчення.

7) Моніторинг - це система постійних спостережень за станом і перебігів певних процесів в конкретних біологічних об'єктах, окремих екосистемах або біосфері в цілому.

Лекція 2.

Теорії походження життя на землі чи теорія виникнення життя на землі.

Існує кілька теорій походження чи виникнення життя і всі вони рівноцінні та розглядаються завжди разом. У різний час і в різних культурах розглядалися наступні ідеї:

1. Перша і головна теорія виникнення життя на землі – креаціонізм (життя було створена Творцем);

2. друга гіпотеза виникнення життя на землі – мимовільне зародження (самозародження; життя виникало неодноразово з неживої речовини);

3. третя – гіпотеза стаціонарного стану (життя існувало завжди);

4. четверта гіпотеза – панспермії (життя занесене на Землю з інших планет);

5. ще поширені біохімічні гіпотези виникнення життя на землі (життя виникло в земних умовах в ході процесів, що підкоряються фізичним та хімічним законам, тобто в результаті біохімічної еволюції).

На сьогодні біологи визнають як науковий тільки останній варіант. Панспермія також не суперечить, в принципі, науці, проте не є самостійною гіпотезою, оскільки просто переносить процес біохімічного виникнення життя в інші, позаземні умови.

1. Креаціонізм

 Креаціоністська теорія виникнення життя на Землі.

Відповідно до цієї релігійної концепції, яка має давнє коріння, все існуюче у Всесвіті, у тому числі життя, було створено єдиною Силою - Творцем в результаті декількох актів надприродного творіння в минулому. Організми, що населяють сьогодні Землю, походять від створених окремо основних типів живих істот. Створені види були з самого початку чудово організовані і наділені здатністю до деякої мінливості в певних межах (мікроеволюція). Подібних поглядів дотримується сьогодні більшість населення планети.

Традиційне іудейсько-християнське уявлення про створення світу, викладене в Книзі Буття, викликало і продовжує викликати суперечки. Однак виявлені в текстах протиріччя не роблять концепцію творіння менш популярною. Релігія, розглядаючи питання про походження життя, шукає відповідь головним чином на питання «з якою метою?», а не на питання «яким чином?». Якщо наука в пошуках істини широко використовує спостереження і експеримент, то богослов'я прагне до осягнення істини через надприродне прозріння і віру. Тому креаціонізм у принципі ненауковий, а спроби зіставляти його з науковими гіпотезами є методологічно некоректними.

Процес божественного створення світу представляється як акт, який мав місце лише раз, і тому недоступний для спостереження. У зв'язку з цим концепція творіння не може бути однозначно ані доведена, ані спростована і існує поряд з науковими гіпотезами походження життя. Разом з тим детальне прочитання релігійних міфів про Творіння змушує залишати без пояснення величезну кількість спостережуваних біологією взаємозв'язків і закономірностей. Тому навіть серед віруючих вчених абсолютна більшість вважає, що Книгу Буття слід сприймати алегорично.

Алегоричний креаціонізм не стверджує, що події, викладені у Священному Писанні, мали місце у фізичному світі. Замість цього пропонується вважати Книгу Буття поетичним виразом співвідношення духовних сутностей. При такому розумінні релігійні ідеї не вступають в протиріччя з науковими даними, оскільки алегоричний креаціонізм не претендує на статус наукової гіпотези і тому в принципі не заперечується з наукою.

Алегоричне трактування явно визнається Римською католицької церквою. Однак у Православ'ї є течії, які противляться алегоричному тлумаченню Біблії і прагнуть протиставляти християнське віровчення світській науці. Подібний фундаменталізм також властивий багатьом протестантським течіям.

В ісламі немає однозначного ставлення до креаціонізму. Фундаменталістські ісламські центри наполягають на буквальному розумінні легенди про Творіння, більш помірковані ісламські духовні лідери вважають за краще обходити гострі кути і знаходять трактування священних текстів, які не приводять до зіткнення з даними об'єктивної науки.

Фактично сьогодні ставлення до креаціонізму є непоганим маркером релігійного фундаменталізму. Релігійні лідери, які наполягають на прийнятті креаціонізму в якості наукової гіпотези, фактично ведуть боротьбу за визнання релігійних догматів безумовно головуючими над будь-якими даними об'єктивних наукових досліджень. Ця боротьба не має нічого спільного з науковою полемікою і є в чистому вигляді політичною діяльністю, спрямованою на посилення впливу релігійного мислення і проти секуляризації суспільства.