32.Темно-сірі опідзолені

Вони переважають у грунтовому покриві Волинської височини, Сансько-Дністровської рівнини, поширені на Грядовому ПобужжііОпіллі. Темно-сірі опідзолені грунти залягають на вододільних просторах і схилах.Вчені вважають, що в своєму розвитку темно-сірі опідзолені ґрунти пройшли дві фази: спочатку степову (дерновий процес ґрунтоутворення), потім лісову (процес опідзолення). Ознаки опідзолення виражені слабко, а процеси нагромадження гуму-су наближаються до чорноземів.За гранулометричним складом темно-сірі опідзолені ґрунти переважно середні та важкі суглинки. Вони сформувались на пилуватих легких лесовидних суглинках; значну роль при цьому відіграв чорноземний процес глиноутворення, тому вони досить добре (1,5-2%) і глибоко гумусовані (50-60 см).Гумусований горизонт має досить виразну грудкувато-зернисту структуру, кращі водно-повітряні властивості порівняно з попередніми опідзоленими грунтами; глибина його дорівнює глибині оранки (25-28 см). Верхня частина (до 50-60 см) ілювіального горизонту – гумусована. Структура тут горіхувата, ущільнення середнє, гумусу міститься близько 1,2-1,5%. До глибини 80-110 см залягає ілювіальний горизонт бурого кольору, призматичної структури, сильноущільнений, водотривкий. Перехід до материнської породи поступовий. З глибини110-130смвонакарбонатна. Реакція грунтового розчину слабокисла (рН 5,8), низька гідролітична кислотність – 2,4 мг-екв на 100 г грунту, ступінь насичення основами досягає 75-90%. Вони досить добре забезпечені доступними для рослин формами поживних речовин (азоту 4,3-10,2, фосфору 2,8-14,6, калію 4-15 мг-екв на 100 г грунту). За своїми властивостями і родючістю темно-сірі грунти подібні до чорноземів опідзолених, а тому всі заходи щодо обробітку і меліорації, а також вирощування сільськогосподарських культур у них тотожні.

33. Буроземи,умови їхнього формування і географія.

Буроземи — ґрунти, що утворилися під широколистяними, мішаними або рідше хвойними лісами в умовах помірно теплого вологого клімату на різних за генезисом і механічним складом ґрунтоутворюючих породах. Зазвичай відрізняються бурим забарвленням, грудчастою і горіховатою структурою. У профілі бурозему виділяють:

• А₀ — горизонт лісової підстилки потужністю 2-5 см,

• A₁ — гумусовий горизонт 15-20, іноді до 30 см,

• В — горизонт максимального оглеювання від 15 до 40 см.

Найбільша кількість гумусу міститься в гумусовім горизонті (6-10 %). Кислотність та ступінь насиченості лугами бурих лісових ґрунтв залежить від географічного положення; більш кисла реакція цих ґрунтів спостерігається в південних районах.

підрозділяють на:

• типові (насичені лугами, ненасичені лугами, остаточно карбонатні);

• опідзолені;

• глейові (поверхньоглеєві, псевдопідзолені).

Бурі лісові ґрунти поширені у західній та центральній частинах Європи, у північно-східних районах США, Китаї, Кореї, на Кавказі та півдні Далекого Сходу Росії. В Україні — в Карпатах, Криму.

34.Буроземи,їх властивості і характер використання.(початок як у 33 питанні) Підтипи виділяються як перехідні між типовим буроземом та іншими, більш стійкими групами грунтів. Дерново-буроземні грунти характеризуються наявністю дернового горизонту потужністю до 15 см, слабокислою реакцією середовища (рН~6), переважанням сірих тонів в гумусовому горизонті, вмістом гумусу 5-7%, непоганими властивостями, розглядаються як перехідна форма між типовими буроземами і дерновими грунтами. Лесивовані буроземи мають освітлену верхню частину профілю при відсутності ознак опідзолення, оптично орієнтовану глину в НРm-горизонті. Опідзолені буроземи відрізняються незначною Е-І диференціацією профілю, що проявляється в наявності натічних плівок, нальотів, грудкувато-призматичній структурі в середній частині профілю, перерозподілі SiО2 та R2O3 Підзолисто-буроземні грунти мають яскраво виражену диференціацію профілю, перерозподіл SiО2, мулу за Е-І типом, менший вміст гумусу, в якому Сгк:Сфк = 0,25, кислу реакцію середовища. Буроземно-підзолисті грунти – найінтенсивніше опідзолений підтип буроземів. В більшості випадків вони поверхнево-глейові, що, в свою чергу, підсилює процес опідзолення. Великі площі цих грунтів наявні в Передкарпатті, що пояснюється специфікою умов грунтоутворення на вказаній території, а саме: приналежністю території до зони буроземоутворення, великою кількістю опадів, поверхневим застоєм їх через особливості геоморфологічної та геологічної будови місцевості.. За гранулометричним складом бурувато-підзолисті грунти відносяться до важких – важкосуглинкових та легкоглинистих. Характерна діагностична риса – елювіально-ілювіальний профільний розподіл дрібнодисперсних фракцій, який зберігається навіть при тривалому сільськогосподарському використанні.

Відводять під пасовища, на деяких вирощують цінні сільськогосподарські культури – виноград, цитрусові, чай, плодові й технічні культури. Але через складний рельєф, малу потужність профілю, каменястість, вони, загалом, мало освоєні, особливо грунти лісових вертикальних областей. Для захисту цих грунтів необхідно регулювати вирубку лісу. Найбільш інтенсивно використовуються гірські буроземи, при обов'язковому застосуванні протиерозійних заходів: терасування схилів, якщо їх крутизна перевищує 12°, залісненні відкритих ділянок.

35. Особливості використання буроземів у сільському господарстві.

Відводять під пасовища, на деяких вирощують цінні сільськогосподарські культури – виноград, цитрусові, чай, плодові й технічні культури. Але через складний рельєф, малу потужність профілю, каменястість, вони, загалом, мало освоєні, особливо грунти лісових вертикальних областей. Для захисту цих грунтів необхідно регулювати вирубку лісу. Найбільш інтенсивно використовуються гірські буроземи, при обов'язковому застосуванні протиерозійних заходів: терасування схилів, якщо їх крутизна перевищує 12°, залісненні відкритих ділянок.

На лісових буроземах вирощують високі врожаї тютюну, винограду, чаю тощо.

За сприятливих умов рельєфу буроземи при оранці дають добрі орні ґрунти високої природної родючості, однак вони потребують незначного вапнування, систематичного внесення органічних і мінеральних добрив для підтримання на високому рівні ефективної родючості. Водний, тепловий режим лісових буроземів сприятливий для більшості польових культур. Буроземи, через власні фізичні властивості, особливо придатні для садівництва та розведення ягід. За сприятливих кліматичних умов вони широко використовуються під виноградники (особливо у Центральній та Південній Європі).

Володіючи хорошими фільтраційними властивостями і високою вологоємністю, буроземи досить стійкі до водної ерозії, а глинистий склад виключає вітрову дефляцію. Однак при зведенні лісів на гірських схилах зливові потоки повністю руйнують не захищені й пошкоджені при вивезенні лісу ґрунти.

Велику цінність вони представляють і для лісового господарства. У природі буроземи забезпечують високу продуктивність лісів. Лісові посадки також продуктивні. Водночас вони дають і добрі орні і садові землі, тобто ґрунти багатоцільового призначення з мінімумом потрібних заходів з підтримки ефективної родючості.

36. Коричневі ґрунти,їхня географія і властивості.

Це грунти не диференційовані за елювіально-ілювіальним типом, сильно оглинені в середній, рідше у верхній частині профілю, насичені основами, з нейтральною реакцією середовища, часто карбонатні. Коричневі грунти – зональний тип напіваридних (ксерофітно-лісових) субтропіків. В Україні вони зустрічаються на південному схилі Кримських гір, у СНД – у Східному Закавказзі, горах Середньої Азії, в світі ареал їх розповсюдження дуже великий: середземноморське узбережжя Європи, Азії та Африки, північ півострова Гіндустан, Іран, Сирія, Південна Америка (рівнина Гран-Чако, узбережжя уздовж Чилійських Анд), Північна Америка (район Великого Басейну на території США, Мексика), південний схід Австралії.

Будова профілю типового коричневого ґрунту: Но – лісова і трав'яниста підстилка потужністю до 2 см, часто взагалі відсутня; Н – гумусовий, задернований, сіро-коричневий, грудкувато-зернистий; Нрт – гумусований оглинений перехідний, коричневий, ущільнений, зернисто-крупногрудкуватий; Phmк – нижній перехідний слабкогумусований оглинений, коричнево-бурий, горіхувато-крупногрудкуватий, щільний; Р(к) – елювій-делювій вапняків або сланців.

Коричневі грунти достатньо родючі, використовуються для вирощування багатьох цінних субтропічних сільськогосподарських культур, у тому числі для садів і виноградників Але в літній період вони недостатньо забезпечені вологою, тому потребують зрошення, що в умовах складного рельєфу досить проблематичне. Обов'язкове внесення органічних і мінеральних добрив, бажано проводити глибоке розпушування з метою руйнування оглиненого горизонту, актуальними є боротьба з водною ерозією (терасування схилів), контроль і регулювання гумусового стану грунту.