Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
менеджмент реферат 201232565.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
202.24 Кб
Скачать

4 Методологічні аспекти в управлінні

Управління має два основних аспекти: методологічний та організаційний. Перший зводиться до методологічного визначення, вибору і поставлення цілей та побудови дерева цілей. Другий – до організаційної перебудови системи управління, приведення її у відповідність до вибраної мети або перебудови існуючої системи управління, пристосування її до поставленої мети. Основним аспектом є методологічний, оскільки зміст мети визначає організацію цільового управління.

Вибір мети – це визначення майбутнього стану управляючої та керованої підсистем серед можливого, неможливого та необхідного, виходячи із закономірного, випадкового та бажаного. Взаємозв'язок цих факторів розвитку системи визначає реальний зміст цілей.

Бажане та закономірне дають необхідне в змісті мети управління, яке є головним її елементом, що визначає значущість цілі, її об'єктивність, організаційну силу.

Закономірне, але випадкове, характеризує можливий зміст мети. При поставленні мети ці фактори необхідно враховувати. Важливо встановити вплив випадкового. Математичні методи та обчислювальна техніка дозволяють враховувати випадкові стани системи при розробці цілей управління.

Мета розробляється людиною і, природно, містить елемент суб'єктивного. (Енгельс писав, що реалізована мета – це єдність суб'єктивного та об'єктивного). Важливо, щоб частка суб'єктивного не переважала в меті. Це залежить від рівня знання, врахування та аналізу інформації про елективні умови, якість методик розробки мети, від колегіальності її розробки і т.д. Таким чином, формування мети управління – це визначення бажаного, можливого та необхідного стану системи, це процес відокремлення його від неможливого, небажаного та непотрібного в майбутньому стані системи. Таке формування мети виконують поетапно. Можливий стан системи в майбутньому необхідно порівнювати з бажаним та небажаним станом. Бажаний стан системи треба порівнювати з можливим та непотрібним, можливим, але небажаним і т.д. .

Отже, формування мети управління може здійснюватися за такими етапами:

1. Виділення необхідних обставин, закономірних станів системи та включення їх в мету управління.

2. Визначення можливих, але небажаних обставин та станів, яких слід уникати та від яких треба відмежовувати мету управління.

3. Визначення можливих та бажаних обставин та станів і включення їх в мету управління.

4. Відмежування мети від бажаних, але об'єктивно неможливих обставин та станів системи.

Розробка цілей управління потребує серйозного наукового підходу, використання сучасних досягнень науки та техніки.

ВИСНОВКИ

У системі управління важливу роль виконує її організаційна структура.Це, насамперед, розподіл формальних ролей в організації, що є об’єктом управління , визначення концепції керівника різних рівнів. Формування апарату управління - найвідповідальніший момент.

У даній роботі визначили передумови виникнення науки управління. Підбиваючи підсумок розвитку поглядів вчених давнини на управління, можна зауважити, що людству дісталось від них три ідеї. Перша ідея –ідея спільності інтересів людей. Друга ідея – ідея про можливість участі кожного в управлінні за умови оволодіння ним певною сумою знання. Третя ідея – ідея колегіальності в управлінні: керувати може колегія, яку вибрали чи призначили 1 яку слід змінити, якщо вона керує погано (ідея республіки як форма державного правління).

Визначили етапи розвитку науки управління і з’ясували, що розвиток управління як наукової дисципліни не являв собою серію послідовних кроків уперед. Скоріш це було декілька проривів. Основні об'єкти управління – це люди та техніка. Успіхи в теорії управління завжди залежали від успіхів інших галузей, пов'язаних з управлінням в галузях, таких як математика, інженерні науки, психологія, соціологія та антропологія. У міру того, як розвивалися ці галузі знання, досліджувачі у сфері управління, теоретики та практики дізнавалась все більше про фактори, що впливають на успіх організації.

Визначили основні концепцію школи наукового напрямку. Концепція наукового управління стала серйозним переломним етапом, завдяки якому, управління стало широко визнаватися як самостійна галузь наукових досліджень. Вперше керівники - практики і вчені побачили, що методи і підходи, які використовуються у науки і техніки можуть ефективно бути використані в практиці досягнення цілей організації.

Проаналізувавши класичну школу управління дійшли висновку, що прихильники класичної школи, як і ті, хто писав про наукове управління, не дуже дбали про соціальні аспекти управління. Більш того, їх роботи значною мірою виходили з особистих спостережень, а не грунтувалися на науковій методології. «Класики» намагалися глянути на управління з погляду широкої перспективи, намагаючись визначити загальні характеристики і закономірності управління. Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління. При цьому вона виходила з ідеї, що дотримання цих принципів безсумнівно призведе організацію до успіху.

Вивчивши основні ідеї школи «людських відносин», визначили, що відмінною рисою школи «людських відносин» є аналіз на рівні малих груп, а ще частіше на рівні індивідів.

Математична школа характеризується використанням у менеджменті досліджень операцій і моделювання. По суті ця школа кількісних методів для вирішення управлінських і виробничих проблем.

Проаналізувавши методологічні аспекти управління дійшли висновку, що управління має два основних аспекти: методологічний та організаційний. Перший зводиться до методологічного визначення, вибору і поставлення цілей та побудови дерева цілей. Другий – до організаційної перебудови системи управління, приведення її у відповідність до вибраної мети або перебудови існуючої системи управління, пристосування її до поставленої мети. Основним аспектом є методологічний, оскільки зміст мети визначає організацію цільового управління.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1). Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2005. – 608 с.

2). Скібіцька Л.І., Скібіцький О.М. Менеджмент. Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2007.- 416 с.

3) Соболь С.М., Багацькийй В.М. Менеджмент: Навч.-метод. Псіб. для самост. вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2005. – 225 с.

4) Осовська Г.В., Копитова І.В. Основи менеджменту. Практикум: навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 581 с.

5) Бесєдін М.О., Нагаєв В.М. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід (модульний варіант): Підручник. – К.: ЦНЛ, 2005. – 496 с.

6) Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. З англ. - К.: Всеувито, Наукова думка, 2001.- 395 c.

7) Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. Пособие. – К.: МАУР, 2000. – 248 c.

8) Фатхутдинов Р.А. Управленческие решения: Учеб. Пособие. – М.: Инфра-М, 2001. – 327 c.