Тема іv. Рекреаційний туризм

1. Поняття рекреаційного туризму.

2. Основи лікувального туризму.

3. Курортні території і лікувально-туристичні режими.

1. ПОНЯТТЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРИЗМУ

Рекреаційний туризм – це пересування людей у вільний час в цілях відпочинку, необхідного для відновлення фізичних і психологічних сил людини. Для багатьох країн світу цей вид туризму є найпоширенішим і масовим. Для розвитку цього виду туризму необхідні рекреаційні ресурси. Рекреаційні ресурси складають найважливішу частину природного потенціалу регіону. Окрім цього, їх роль у формуванні і розвитку сучасного туризму в регіоні постійно підвищується, особливо з еколого-географічної точки зору.

Оцінка рекреаційних ресурсів проводиться на основі по факторної оцінки кожної з складових: рельєфу, водних об’єктів і грунтово-рослинного покриву, біоклімат, гідромінеральних і унікальних природних лікувальних ресурсів, історико-культурного потенціалу і ін., що розглядається з погляду використовування її конкретним видом туризму.

Рекреаційний туризм можна умовно розділити на 2 типи:

1. Туристсько-оздоровчий тип

2. Пізнавально-туристський тип

Для кожного типу потрібен свій вид рекреаційних ресурсів. Під рекреаційними ресурсами розуміється складна керована і частково самокерована система, що складається з ряду взаємозв’язаних підсистем, а саме: відпочиваючих людей, природних і культурних територіальних комплексів, технічних систем, обслуговуючого персоналу і органу управління. До складу природних характеристик входять площа і місткість рекреаційної території, комфортність клімату, наявність водних об’єктів, перш за все бальнеологічної властивості, естетичні особливості ландшафту і т.д. Оптимальне поєднання цих характеристик створює необхідну основу для розвитку рекреаційного туризму.

Для першого типу це – кліматичні чинники, які в поєднанні з джерелами мінеральних вод і лікувальними грязями створюють сприятливі умови для формування курортного комплексу. Для другого, окрім вищезгаданого – історико-культурний потенціал. В територіальному відношенні в Україні можна виділити декілька основних рекреаційних зон. Лісостепові, степові, гірські і приморські зони мають нагоду для організації як масового відпочинку і туризму, так і лікувально-реабілітаційний курортний відпочинок практично круглий рік.

2. ОСНОВИ ЛІКУВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ

Оздоровчий вплив туризму сприяє його широкому використовуванню в комплексі курортного лікування. Останнім часом в науково-методичній літературі, засобах масової інформації пропагується такий вид туризму, як лікувальний. Наука про зміст і організацію лікувального туризму називається курортологією.

Лікувальний туризм пов’язаний з тимчасовим виїздом людини з місця постійного мешкання на курортні території України або інших країн.

Мета лікувального туризму – комплексне використання природних лікувальних чинників і рухової діяльності в лікувально-профілактичних цілях. До основних понять лікувального туризму відносяться: курорти, бальнеотерапія, грязетерапія, кліматолікування; рекреант; лікувально-туристичні режими.

Курорти (німецьке “курнув” – лікування “орт” – місцевість) – це місцевості з природними лікувальними чинниками (джерела мінеральних вод, лікувальні грязі, сприятливий клімат і ін.) і необхідними умовами для їх використовування в лікувально-профілактичних цілях. Курорти можна розділити на 3 групи: бальнеологічні, грязьові, кліматичні.

Бальнеотерапія (лат. “бальнеум” – купання, грец. “терапія” – лікування) – це використовування в лікувальній і профілактичній меті мінеральних вод, які надзвичайно різноманітні за своїм складом і властивостями. В більшості випадків використовуються вуглекислі, сірководневі, йодобромні і радонові води.

Грязетерапія (або пелондотерапія, від грецького “мелос” – мул, бруд “терапія” – лікування) – це використовування в лікувальній меті грязей різного складу і походження.

Кліматотерапія – використовування в лікувальній меті властивостей клімату.

Лікувально-туристичні режими – це сукупність заходів, які створюють найсприятливіші умови для підвищення опірності організму і лікування рекреанта. Зміст лікувально-туристського режиму визначається розпорядком дня і об’ємом рухової активності, тобто руховим режимом.

3. КУРОРТНІ ТЕРИТОРІЇ І ЛІКУВАЛЬНО-ТУРИСТИЧНІ РЕЖИМИ

Україна багата на природні лікувальні ресурси. На його території історично сформувалася велика кількість курортів. Серед кліматичних курортів Карпатського регіону необхідно виділити Косов, Яремча, Ворохта (Івано-Франківська область), Солотвіно (Закарпатська область). Так, чисте повітря проведених шахт Солотвінського солерудника використовується для лікування алергологічних захворювань (там функціонує республіканська алергологічна лікарня).

Кліматичні курорти Волині мають різні профілі: “лісова пісня” в Шацьке – терапевтично-неврологічний, “дачний” в Ківерцівському районі – кардіологічний, у “турии” Ковельського району – лікуються захворювання опорно-рухового апарату.

До кліматичних ресурсів Чорноморського побережжя відносяться: Одеська група курортів (Аркадія, Великий Фонтан, Заливши, Куяльник, Лузановка, Чорноморка); Очаків (Миколаївська область); Скадовськ (Херсонська область).

На побережжі Азовського моря працюють кліматичні курорти в Бердянську, Кирилівці (Запорізька область), Маріуполі (Донецька область).

Значна кількість кримських курортів: Алупка, Алушта, Гаспра, Гурзуф, Євпаторія, Лівадія, Масандра, Мелас, Місхор, Ореанда, Симеіз, Судак, Феодосія, Ялта тощо.

У Україні діє мережа бальнеологічних курортів, де використовуються в лікувальній меті різні типи мінеральних вод.

До бальнеологічних курортів з вуглекислими водами відносяться Поляна (Закарпатська область); з сірководневими водами – Неміров, Любень Великий, Шкло, Трускавець (Львівська область).

Широкою популярністю серед населення користуються грязьові курорти Одеської групи, Бердянськ (Запорізька область), Маріуполь, Славянськ (Донецька область), Любень Великий (Львівська область), Миргород (Полтавська область), Солоний Лиман (Дніпропетровська область), Євпаторія, Саки, Феодосія (АРК).

Багата на курорти Львівська область: Любень Великий, Неміров, Шкло, Трускавець, Моршин (глауберові води, якими лікують захворювання шлунку, кишечнику, печінки). Найвідомішим і великим курортом державного значення є курорт Трускавець.

Сьогодні Трускавець – це бальнеологічний курорт широкого лікувального профілю. Води хлоридно-сульфатно-магнієвого складу застосовуються для лікування хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту; хлоридно-сульфатно-натрієва вода – для полоскання горла і інгаляцій. Вода джерела 4 є розчином високої концентрації, з якого виготовляють сіль “Барбара” для лікування органів травлення. Джерела №№5-10 – сірководня і застосовуються для ванн і душів. Найбільш відома унікальна вода “Нафтуся”, яка має специфічний присмак і запах нафти. В ній виявлені органічні речовини типу фенолів, визначено її слабку радіоактивність (0,125-0,224 кюрі/л). “Нафтуся” застосовується для лікування нирок, печінки, сечогінних шляхів. Окрім мінеральних вод, на курорті Трускавець застосовується теплове лікування озокеритом.

Комплекс лікувальних чинників Трускавецького курорту містить внутрішнє і зовнішнє використовування мінеральних вод, теплове лікування (в основному озокеритовою терапією), кліматолікування, дієтичне харчування, фізіотерапію, лікувальну фізкультуру, санаторно-курортний режим, який передбачає аеро- і геліотерапію, купання в озері, тривалі дозовані прогулянки в горах. Позитивно впливає на нервово-психічну сферу красивий ландшафт, чудова рослинність, аромат кольорів, голубе небо і тепле повітря.

У курортології застосовуються три види лікувально-туристичних режимів:

№1 – щадний – призначається рекреантам із захворюванням серцево-судинної системи при недостатньому кровообігу 1 і 2 ступеня, при загостренні язви шлунку у фазі стихання (ремісії) і ін. Рекомендується 10-11 годин сну (9 ніччю і 1-2 в день), 1 година відносного спокою, 4 години руху. При цьому режимі використовується дозована ходьба на 0,5-1 км 1-2 рази на день; мале фізичне навантаження при чіткому дозуванні засобів рухової активності;

№2 – тонізуючий (або щадно-тренувальний) – призначається рекреантам, які мають органічні захворювання за умови відсутності функціональних порушень. Рекомендується середнє фізичне навантаження;

№3 – тренувальний – призначається рекреантам на початкових стадіях хронічних захворювань без функціональних порушень при достатній фізичній підготовленості. Рекомендується велике фізичне навантаження.

Запитання, для самоперевірки

1. Дайте визначення лікувального туризму, його мети і задач.

2. Охарактеризуйте групи курортів.

3. Назвіть види лікувально-туристичних режимів, які застосовуються в курортології.

4. Охарактеризуйте використовування природних чинників лікувального туризму.

5. Характеристика бальнеотерапія, грязєтерапія і кліматотерапія

6. Найважливіший аспект туристичного ресурсокористування – екологічний туризм.

Література

1. Барановський М.И. Комплекси відпочинку й туризму. – К: Будівельник, 1999. – 103с.

2. Волошин Н.И. Правовое регулирование туристской деятельности. – М.,1998. – 64с.

3. В.С. Сенин Организация международного туризма. – Москва, 2001. – 115 с.

4. Гуляев В. Г. Организация туристической деятельности. – М.: Нолидж, 1996. – 312с.

5. Никишин Л.Ф., Коструб А.А. Туризм и здоровье. – К.: Здоровье, 1999. – 222 с.

6. Сергеев В.Н. Туризм и здоровье. – М.: Профиздат, 2000. – 80 с.