Х

Цілісність узгоджена взаємодія підсистем і всієї системи з оточенням	Універсальність можливість задоволення будь-яких потреб	Ієрархічність різна міра зрілості та обов’язків	Ефективність оптимальне спів-відношення витрат і результатів
Спеціалізація можливість задоволення конкретних потреб	РЕКРЕАЦІЙНА СИСТЕМА		Комфортність міра відповідності вимогам рекреантів
Динамічність адекватна реакція на зовнішні впливи			Стійкість здатність протистояти зовнішнім впливам
Різноманітність можливість поділу множини на підмножини	Ємність здатність забезпечити комфорт рекреантам без шкоди для себе	Надійність управління безвідмовність функціонування	Вибірковість забезпечення можливості вибору

Система загалом

арактеристики, завдяки яким ТРС сприймається як цілісна система прийнято вважати її властивостями. Одні з цих властивостей характерні для всієї системи, інші – лише для окремих її підсистем. Так, вибірковість характеризує лише рекреантів, надійність управління – орган управління, ємність і комфортність – природні та культурні комплекси, технічні системи, обслуговуючий персонал тощо.

Система та окремі підсистеми

Рис. 3.2. Основні властивості рекреаційної системи

Спеціалізація – це діяльність рекреаційних підприємств, спрямована на задоволення конкретних рекреаційних потреб, створення оптимальних умов для окремих рекреаційних занять (грязелікування, спелеотерапії, енотерапії, гірськолижного спорту, дайвінгу тощо). На макрорівні спеціалізації серед рекреаційних підприємств України виділяють три основні групи: лікувальні (санаторії-профілакторії, санаторії-пансіонати, курортні поліклініки, грязе- та водолікарні); оздоровчі (будинки відпочинку, пансіонати, бази відпочинку, дитячі оздоровчі табори, спортивно-оздоровчі табори); туристичні (пізнавальні) (готелі, туристичні бази, мотелі, кемпінги, бюро подорожей та екскурсій, туристичні поїзди, теплоходи тощо). Формування спеціалізації тісно пов’язане з наявними ресурсами і мірою рекреаційного освоєння території, яке безпосередньо впливає на ієрархічність.

Ієрархічність виявляється через віднесення рекреаційної території до певного таксономічного рангу і підпорядкованість нижчих рангів вищим. Сьогодні відсутня чітка підпорядкованість рекреаційних об’єктів внаслідок численних спроб ранжирування за різними ієрархічними ознаками і змістової неоднозначності дефініцій, прийнятих у науковому обігу. На основі поєднання функціонально-галузевого та функціонально-територіального підходів виділено такі таксономічні ранги рекреаційних територій:

• рекреаційний пункт (наприклад, окремий санаторій, будинок відпочинку, кемпінг);

• рекреаційний центр (Ворохта, Кирилівка, Коктебель);

• рекреаційний вузол (курортополіс “Трускавець”, Одеська група курортів, Велика Ялта);

• рекреаційний підрайон, який включає один або кілька курортів однакового профілю з зонами відпочинку і центрами туризму в межах адміністративного району (Судакський, Алуштинський);

• рекреаційний район або комплекс – цілісна у транспортному відношенні територія з однаковим профілем курортів, центрів туризму, зон відпочинку та природно-географічними умовами;

• рекреаційний регіон (Кримський, Карпатський, Дніпровсько-Дністровський тощо). Дана категорія найчастіше ототожнюється з територіальними рекреаційними системами. Досить часто вживається стосовно наднаціонального рівня – Середземноморський, Чорноморський, Карибський.

Санаторно-курортне господарство також може бути диференційоване з поділом на такі ранги: санаторно-курортний заклад – курортна місцевість – курорт – курортополіс – курортний район. При цьому вищий ранг не мусить обов’язково виключати всі нижчі.

Різноманітність рекреаційних систем дозволяє класифікувати їх за просторовою та функціональною ознаками. Якщо основні типи рекреаційних систем, виділені у відповідності з видами рекреаційної діяльності ще в 70-х роках XX ст. (лікувальні, оздоровчі, спортивні, пізнавальні), залишаються в цілому незмінними, то динамічні зміни в рекреаційному господарстві актуалізували виокремлення нових підтипів. Так, В. Павлов і Л. Черчик пропонують поділ лікувальних рекреаційних систем на кліматолікувальні, бальнеолікувальні, грязе- та озокеритолікувальні, водолікувальні, фітолікувальні.

Критеріальний підхід до типізації обумовлює таксономічний ранг рекреаційної системи, і, відповідно, рівень її спеціалізації: універсальність є характеристикою більших за площею і набором функцій рекреаційних систем, і навпаки.

Оцінка результативності функціонування рекреаційних систем виходить із їх медико-біологічної, соціокультурної, економічної ефективності.

Отже, рекреаційна система є міжпредметним об’єктом дослідження, що, з одного боку, дає можливість запозичення рекреалогією теоретичних надбань інших наук, а з іншого – створює проблеми у формулюванні окремих категорій, вирішення яких можливо при застосуванні системного, функціонального та інших підходів. Важливою прикладною проблемою в Україні залишається територіальне розміщення рекреаційного господарства.

Запитання, для самоперевірки

1. Який зв’язок існує між ТРС та іншими територіально-господарськими системами?

2. Які групи факторів формування ТРС можна виділити?

3. Які підсистеми включає ТРС?

4. Що є основною складовою ТРС?

5. Які основні властивості ТРС?

Література:

1. Багрова Л.А., Подгородецкий П.Р. Физико-географические (природоведческие) основы рекреационной географии. – Симферополь: СГУ, 1982. – С. 8-10.

2. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії. – К.: Палітра, 1997.

3. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: Методолоія та методика аналізу, термінологія, районування. – К.: Київський університет, 2002.

4. Вєденин Ю.А. Динамика территориальных рекреационных систем. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – С. 87-112.

5. Гудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій. – Донецьк, 2001. – 270 с.

6. Иванух Р., Жученко В. Стратегические проблемы развития рекреационно-туристического комплекса Украины, // Экономика Украины. – 1998. – № 1.– С. 65-70.