2.Функції рекреаційної діяльності

Суспільні функції рекреаційної діяльності визначаються тими завданнями, які вона виконує в житті суспільства:

1. Формування всебічно розвиненої особистості;

2. Відновлення і розвиток фізичних і психічних сил людини;

3. Розвиток господарської структури регіонів; збільшення зайнятості населення;

4. Забезпечення грошових надходжень у бюджет;

5. Зближення народів.

Таке широке коло завдань не дозволяє однозначно сформулювати суспільні функції рекреації. В найбільш загальному вигляді вони можуть бути віднесені до трьох великих груп:

1. Медико-біологічні,

2. Соціокультурні,

3. Економічні.

Окремі дослідники виділяють політичну функцію рекреації.

Кожна з цих груп пов’язана з певною сферою людської діяльності, хоча між ними відсутні чіткі межі внаслідок взаємопов’язаності суспільних потреб.

Медико-біологічні функції рекреації реалізовуються через санаторно-курортне лікування і оздоровлення і мають розглядатися в аспектах лікування (відновлення здоров’я людини після перенесеного захворювання) і оздоровлення (зняття виробничої і невиробничої психофізіологічної втоми).

При активній рекреаційній діяльності відновлювальні процеси відбуваються швидше, ніж при пасивній.

Врахування медико-біологічних функцій рекреації передбачає такі аспекти організації рекреаційної діяльності:

• широкий розвиток активних видів відпочинку, пов’язаних насамперед з м’язовими навантаженнями;

• урізноманітнення діяльності як необхідна умова ефективності заходів, спрямованих на відновлення здоров’я;

• врахування особливостей усіх вікових і соціально-професійних груп, що забезпечить свободу вибору занять у відповідності з індивідуальними психофізіологічними можливостями, пріоритетами та інтересами рекреантів.

В основі культурних і духовних потреб лежить потреба в пізнанні. Рекреація має величезні можливості для їх задоволення, що сприяє гармонійному розвитку особистості. Це шлях реалізації соціокультурних функцій рекреації.

Сьогодні спостерігається поєднання пізнавальних і розважальних функції рекреації, що взаємно доповнюють одна одну. Прикладом такого поєднання є функціонування спеціалізованих культурно-розважальних центрів: Лас-Вегас, Сан-Сіті, Монте-Карло, Дісней- та Євроленд тощо.

Основними економічними функціями рекреації є просте і розширене відтворення робочої сили; формування сфери послуг і зв’язків з іншими галузями господарства; розвиток окремих територій і розширення зайнятості населення; збільшення валютних надходжень до бюджету. На думку М. Долішнього, зі зміною структури рекреаційної діяльності відбувається трансформація її функцій, серед яких зокрема, зростає роль економічної.

Робоча сила та її якість – головні фактори суспільного прогресу. Тому проблема збереження здоров’я і трудової активності є однією з найактуальніших проблем сьогодення, і її розв’язання значною мірою покладається на рекреаційну сферу.

Рекреаційна діяльність – це діяльність не лише в певний час, а й у певному просторі. Тому функції рекреації мають реалізовуватися шляхом цілеспрямованого використання рекреаційних об’єктів і угідь. При цьому слід мати на увазі ситуативний та індивідуальний вплив одних і тих самих факторів, який в одному випадку може бути позитивним, а в іншому – негативним. Це стосується як кліматичних умов, рельєфу, характеру рослинного покриву, так і атрактивних параметрів місцевості.

Створення умов для рекреаційної діяльності і відповідна організація середовища мають виходити з функцій рекреації. Так духовному розвитку людини сприяє рекреаційна діяльність у місцевостях, які мають естетичну і пізнавальну цінність. їх привабливість для відпочинку сприяє формуванню стійкого рекреаційного потоку і розгалуженої рекреаційної системи, що визначає економічну ефективність діяльності підприємств сфери послуг.

Види рекреаційної діяльності тісно пов’язані з її функціями. В науковій літературі мають місце різні класифікаційні підходи до рекреаційної діяльності, що базуються на різних критеріях. Одна з перших спроб узагальнення існуючих підходів зроблена В. Азаром на основі поділу рекреаційної діяльності за її метою, характером організації, тривалістю, сезонністю, використанням транспортних засобів тощо. Сучасні класифікації також враховують здебільшого мету діяльності, характер її організації, статус, тривалість, спосіб пересування, вік рекреантів тощо. Хоча загальноприйнятої класифікації на основі єдиного підходу в рекреалогії не розроблено з огляду на складність і багатоаспектність рекреаційної діяльності порівняно з виробничою.