- •1. Стратиграфія:предмет вивчення; об’єкт, мета і завдання стритиграфічних досліджень.
- •2.Аспекти стратиграфічних досліджень та їх суть.
- •3.Стратиграфічне розчленування і стратиграфічна кореляція.
- •4.Структура стратиграфії.
- •5.Поняття наукового принципу і принципи стратиграфії.
- •17.Стратиграфія і геохронологія
- •18.Етапи підготовки стратиграфічної основи.
- •19. Опорні стратиграфічні розрізи, їх категорії та характеристики.
- •20.Типові стратиграфічні розрізи та їх документація.
- •21.Вивчення геологічної будови закритих територій.
- •22. Класифікація осадових порід та їх поширення.
- •23. Верствуватість осадових порід.
- •25. Форми тіл осадових порід.
- •26. Особливі форми залягання осадових порід. Кластичні дайки.
- •33. Поняття про формації
- •34.Геосинклінальні формації.
- •35.Орогенні формації.
- •36.Платформні формації.
- •39.Основні і допоміжні літостратиграфічні підрозділи
- •40.Гомотаксальні послідовності літологічних ознак
- •41.Формування осадочних верств та особливості їх латерального поширення
- •42.Класифікація незгідного залягання верств.
- •43.Етапи та методи літологічних досліджень.
- •44.Біостратиграфічний метод розчленування і кореляція осадочних товщ.
- •45. Завдання біостратиграфічного методу
- •46.Розчленування відкладів біостратиграфічним методом
- •47.Виділення біостратиграфічних зон.
- •48.Визначення відносного віку та кореляція осадочних товщ
- •49.Методи біостратиграфічних досліджень.
- •50.Амінокислотний метод
- •51.Палеоекологічний метод
- •52.Методика палеоекологічних досліджень
- •53.Завдання палеонтологічних досліджень
- •54.Палеомагнітний метод.
- •55.Методика палеомагнітного опробування та способи підготовки зразків для вимірювань
- •56.Проблеми магнітостратиграфії:
- •60.Кореляція циклічного побудування товщ.
- •61.Кліматостратиграфічний метод розчленування і кореляції осадочних товщ
- •62. Кліматостратиграфічні таксони та їх характеристика
- •63.Індикатори палеокліматів
- •64.Методи палеокліматичних досліджень.
- •67.Секвенс-стратиграфічний метод розчленування і кореляції осадочних товщ.
- •68.Секвенс та його характеристика.
- •69.Характеристика і будова седиментаційних трактів
- •70.Подієва стратиграфія і типи подієвих відкладів.
- •71.Геохімічний метод вивчення і кореляції осадочних товщ.
- •72.Геофізичні методи вивчення і кореляції осадочних товщ
- •73.Уран-торій-свинцевий метод визначення абсолютного віку.
- •74.Рубідій-стронцієвий метод визначення абсолютного віку.
- •75.Калій-аргоновий метод визначення абсолютного віку
- •76.Радіовуглецевий метод визначення абсолютного віку
- •77.Метод уранових треків визначення абсолютного віку.
54.Палеомагнітний метод.
У геологічній історії Землі періодично відбуваються зміни геомагнітного поля. Для стратиграфії особливо цікаві зміни полярності - інверсії геомагнітного поля - глобальне явище, що виявляється одночасно на всій планеті. Магнітне поле минулого зафіксоване у векторах залишкової намагніченості гірських порід. Упродовж геологічної історії були численні інверсії геомагнітного поля, які призвели до того, що розрізи осадових і вулканогенних товщ виявилися розділеними на численні зони прямої (N-зони) і зворотної (R-зони) намагніченості. Такі інверсії в часі можна реконструювати за допомогою вивчення залишкової намагніченості порід piзного віку. Оскільки інверсії одночасно впливали на осади по всій Землі, то шаруваті породи можна розчленовувати на комплекси відкладів, що утворилися між двома інверсіями і відрізняються один від одного прямою чи зворотною первинною намагніченістю порід. Є точна стратиграфічна і хронологічна кореляція прямо і зворотно намагнічених утворень у всьому світі, це дає змогу створити шкали геологічних інверсій або магніто-стратиграфічш i магнітохронологічні шкали. Магнітохронологічних шкалах полярності можна виділити одинищ різного рангу. Головні одиниці магнітостратиграфічної шкали: мегазона, гіперзона, суперзона, ортозона і субзона. Їх головні магнітохронологічні аналоги: мегахрон, гіперхрон, суперхрон, ортохрон, субхрон. Мегазони за обсягом приблизно відповідають ератемам загальної стратиграфічної шкали, гіперзони - системам, суперзони - відділам, ортозони - ярусам. Опорні регіональні палеомагнітні шкали створені майже для Bcix інтервалів фанерозою, вони є в основі шкали геомагнітної полярності фанерозою. Магнітостратиграфічні дослідження виконують за такими напрямами: •розчленування товщ за палеомагнітними характеристиками; •палеомагнітна кореляція регіональних і місцевих стратиграфічних схем та їхнє співвідношення з ЗСШ; •створення єдиної магнітостратиграфічної шкали.
Магнітостратиграфічний метод найуспішніше застосовують для вивчення стратиграфії четвертинних і пліоценових відкладів, обґрунтування геохронологічної шкали, вивчення стратиграфічних товщ, визначення віку вулканогенних утворень і руд, детальної кореляції розрізів. Найсприятливішими об'єктами палеомагнітних досліджень є червоно-колірні осадові породи, ефузиви, деякі сіроколірні породи і боксити. Основа магнітостратиграфічних регіональних досліджень - це побудова опорного палеомагнітного розрізу.
55.Методика палеомагнітного опробування та способи підготовки зразків для вимірювань
При вирішенні страт задач застосовують способи відбору проб палеомагнітні дослідження:
1 Рівномірний відбір зразків.Він застосовується по найбільш повних розрізах чи відслоненнях. У кожній товщі відбирають 1-2 штуфи з яких виготовляють зразки для палеомагнітних досліджень. Інтервал визначається потужністю геол тіла та мінімального к-тю необхідних для стат обробки зразків,яких повинно бути не менше 15-20.За цією методикою вив однорідні осадові товщі,окремі пласти і лавові потоки.
2 Вибірковий відбір зразків проводиться для певних типів порід і його застосування у тих випадках коли товщі гірських порід тільки деякі породи могли зберегти первинну намагніченість,способи відбору не відрізняються від попереднього ,якщо сприятливу породу не зустрічают в усіх породах..
3 Відбір окремих штуфів у різних місцях залягання об’єкту. Застосовують при рекогн роботах і в лабораторних умовах з кожного штуфа виготовлюють макс можливу к-ть зразків для досліджень. Із цих штуфів зразки для магнітометричних вимір. Виготовляють такими способами:
1 У відслоненнях відколюють штуф породи розміром не менше 10х10х10см ,верхню поверхню якого зариті марковою стрілкою,штуф в ручну розрізають на однакові кубики,прямо на відслоненні у випадку м’яких порід,або на каменерізальному станку.
2 Із штуфа перпенд до площни маркув вибирають керни,які потім розрізають за допомогою станка на циліндри однакової висоти.
3 Аналог керни вибурюють безпосередньо на відслоненнях без процесу відбору штуфів. правильна форма зразків зручніша і дозволяє на порядок підвищити точність виміру.
