ХАРЬКІВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«НАРОДНАЯ УКРАЇНСЬКАЯ АКАДЕМІЯ»

Факультет «Референт- перекладач»

Кафедра перекладознавства

Термін зберігання КР

До року.

КУРСОВА РОБОТА

За дисципліною «?»

ТЕМА: ПОЛІСИСТЕМНА ТЕОРІЯ ТА ПЕРЕКЛАД

Рег. № Виконала:

Віддана на кафедру студ. 3- го курсу

Допуск до захисту група РПА- 31

Грінченко Є. О.

(допущена, не допущена)

Оцінка за захист Науковий керівник

Кальніченко О. А

« » 2007р.

Харьков 2007

Зміст

Вступ 3

1. Головні ідеї 4

1.1 Полісистемна теорія 4

1.2 На что опиралась полисистемная теория 4

1.3 Різниця між теорією Івана - Зохара та теорією Романа Якобсона 6

1.4 Полісистемна теорія та підхід до перекладу, орієнтований на літературу, на мову якої ми перекладаємо 7

1.5 Норми перекладу 8

2. Перевод в понятии полисистемной теории 10

3. Эквивалентность в полисистемной теории 14

Висновок 19

Список літератури 20

Вступ

Протягом всієї історії переклади виконували важливі соціальні функції, роблячи можливим міжмовне спілкування людей і народів. Без перекладацької діяльності було б неможливим існування величезних імперій, поширення релігійних і соціальних навчань, міжнародна торгівля й співробітництво. Поширення перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягнень інших народів, зробило можливим взаємодію й взаємозбагачення мов і культур.

Полісистемна теорія перекладу виникла наприкінці сімдесятих років 20-го століття в Ізраїлі. Її головними представниками були Ітамар Іван-Зохар (Itamar Even-Zohar) і Гідеон Тур ( Gideon Toury). (польський)

Ізраїльські вчені зробили важливий внесок у вчення про переклад. Починаючи з кінця 1960х найбільший внесок у цю сферу зробила Ізраїльська школа поетики та семіотики. Університет Ієрусалиму повинен був заснувати нове літературне відділення, що вивчає нову концепцію, у національному університеті Тель – Авіву, який був зоснований за останні 10 років. Їх метою було ні вивчення однієї специфічної національної літератури, ні порівняльної літератури, а вивчення поетики, вивчення літератури як такової.Їх головною метою було розвинення теорії літератури.

Вчення про переклад у контексті вчення про літературу та семіотику культури, що було запроваджене Тель-Авівською школою – це досягнення членів цієї групи вчених, більшістю Івена – Зохара та Гідеона Турі.

1. Головні ідеї

1.1 Полісистемна теорія

На основі формалізму та структурізму з першого дня існування відділяння розпочалися два напрямки досліджень, що злилися протягом 1970 року у вивчення літератури в межах системи та вивчення перекладу. Головним поштофхом для вивчення літератури як системи було впроваджене Зохаром (роботи 1971, 1978, 1990 років). Спираючись на формалізм, він підбив підсумки, що література, як інші культурні заходи, повинна бути розглянута як система – мережа з’вязків між явищами як конкретними (тексти, автори, редактори), так і абстрактними (статус в межах системи, текстові моделі). Згідно до формалістського підходу, підбив підсумки він, система була відкритим та розвиваючимся організмом, у та поза межами якої відбувалися та проходили явища. (Meta. – 1998 – C. 2)

Іван – Зохар і прийняв і продовжив розвивати концепцію сприйняття літератури як системи. Спочатку він запропонував розглядати літературу як полісистему систем, що може бути описана серією протиставлень між центром, що диктує норми та моделі для полісистеми вцілому, та перефірією, між канонізованою системою, що завжди займає центр полісистеми, та неканонізованою, між системами дорослої та дитячої літератури, між перекладеною та неперекладеною літературою. Іван – Зохар наголосив, що не було потреби у дослідженні кожної з цих систем так, ніби вона працює окремо, не пересікаючись з іншими системами. Скоріш за все, можна сказати, що їх структура стала слідством їх взаємовідносин з іншими системами у цій полісистемі та з іншими полісистемами. (Meta. – 1998 – C. 2-3)