Несправжній дубовий трутовик Біла смугаста гниль дуба

Phellinus robustus (Karst.) Bourd. et Galz.

Гриб розвивається в нижній частині стовбурів різних виділ дуба, зрідка каштана, яблуні, де він руйнує ядрову частину деревини, потім проникає в заболонь камбій і луб. Внаслідок цього на стовбурі утворюється вдавленість, а в подальшому – ракова рана. Зараження стовбурів відбувається базидіоспорами через місця обламаних сучків і механічні пошкодження. Поширеність трутовика складає 5 %.

Плодові тіла багаторічні, великі, копитоподібні, із широкими тупими краями, діаметром до 25 см і товщиною 10 см. Верхня поверхня темно-сіра, майже чорна, із широкими концентричними борозенками і тріщинами, по краю бура. Тканина дуже тверда, дерев’яниста, іржаво-бура.

Гниль корозійного типу. Гниль розповсюджується по стовбуру на висоту 1,5-2 м.

Сірчано-жовтий трутовик Червоно-бура центральна стовбурна гниль

Laetiporus sulphureus (Bull. et Fr.) Bond. et Sing.

Гриб уражає частіше всього окоренкову частину стовбурів дуба, ясена, бука, верби, акації білої, клена, черешні, горіха, модрини, ялини, кедра та інших порід. Проте велику шкоду він приносить у Європейській частині дубу, каштану, черешні, у Сибіру модрині і на Далекому Сході – горіху маньчжурському. Поширеність трутовика в деревостанах дуба досягає 20-50 %, модрини до 20 %, із середнім відсотком гнилі від об’єму стовбура відповідно 12 і 19 %. Зараження стовбурів відбувається базидіоспорами в нижній частиш через рани і морозобійні тріщини.

Плодові тіла однорічні, 10-40 см діаметром і 4 см товщиною, шапкоподібні, зібрані в групи, у молодому віці їстівні. Шапинки плоскі, округлі, м’ясисті, спочатку м’які, потім тверді, краї товсті. Загальна маса групи плодових тіл може досягати 10-30 кг. Верхня поверхня шапинок хвиляста, лимонно-жовтого кольору з жовто-рожевим відтінком. Тканина м’яка, біла або ясно-жовта з грибним запахом. Гіменофор сіро-жовтий, складається з одного шару трубочок довжиною 4 мм.

Гниль деструктивного типу. Частіше всього гниль поширена в окоренковій частиш дерева до висоти 2-3 м, але іноді і до 6-12 м, що призводить до суховершинності. Нерідко уражені дерева ламаються від вітру.

Березова губка Червоно-бура стовбурова гниль берези

Piptoporus betulinus (Bull. et Fr.) Karst.

Гриб поширений всюди і уражає тільки стовбури берези. Спочатку йде руйнування ядрової частини стовбура, потім заболонної. Губка звичайно уражає ослаблені дерева з поламаними гілками.

Плодові тіла однорічні, спочатку кулясті, потім нирковидні або округлі, на короткій ніжці: поверхня плодового тіла сіро-біла гладка, без зон, із віком з’являються тріщини. Тканина біла, м’яка, пізніше коркоподібна, край загнутий. Гіменофор складається з одного шару трубочок довжиною 2-8 мм.

Гниль деструктивного типу. Протяжність гнилі в стовбурі складає 6-8 м.

Березова чага Біла центральна стовбурова гниль берези

Inonotus obliquus (Pers.) Pill.

Гриб росте на березі, проте може уражати вільху, горобину, бук, ясен, горіх і інші листяні породи. Дерева заражаються через рани на стовбурах. Характерною рисою гриба є утворення крупних безплідних наростів (чага), які досягають 30-50 см довжини. Зовнішньо чага являє собою чорні безформні горбисті вирости, злегка лаковані, які розтріскуються в різних напрямках. Тканина чаги коричнева, дуже тверда в сухому стані, яка заходить у стовбур дерева. Складається з щільно переплетених гіф і має хламідоспори.

Плодові тіла виростають під корою біля чаги після відмирання дерева. Вони багаторічні, плоскі, розпростерті, буро-коричневі, довжиною 1-2 м, шириною 20-30 см, майже цілком складаються з трубочок. Трубочки одношарові, тютюнового кольору, довжиною 1-3 мм. Пори відкриті, кутасто-округлі, 0,2-0,3 мм діаметром, із білуватим або сіруватим нальотом по краях.

Гниль корозійного типу. Гниль поширюється в нижній і середній частиш стовбура. Втрата ділової деревини становить 15-25 %.