Модринова губка

Fomitopsis officinalis (Will.) Bond. et Sing.

Гриб уражає стовбурну частину ростучих дерев модрини, кедра, сосни і ялиці. Зараження відбувається базидіоспорами через рани та у місцях обламаних сучків. Модринова губка широко поширена на території України, приносить великі збитки, тому що уражає всю ділову частину стовбура.

Плодові тіла багаторічні (живуть до 75 років), копитоподібні або подов­же­но-циліндричні. Поверхня біла або жовта, рідше темно-бура, із концентрич­ними колами і тріщинами, краї закруглені. Тканина біла або жовтувата, кришиться, на смак гірка.

Гниль Бура центральна стовбурна, деструктивного типу. Гниль може підніматися по стовбуру до 18 м.

Лабораторна робота № 13

Тема: Збудники стовбурових гнилей листяних порід

Мета: Вивчити будову плодових тіл, особливості біології та розвитку грибів-збудників різних типів гнилей листяних порід.

Справжній трутовик Біла мармурова заболонно-ядрова стовбурна гниль

Fотеs fomentarius (L. ex Fr.) Gill.

Гриб уражає стовбури бука, берези, тополі, верби і багатьох інших листяних порід. Дерева заражаються базидіоспорами через рани на стовбурі, морозобійні, сухобочини і місця обламаних мертвих сучків.

Трутовик поширений всюди на ослаблених, рідше на живих деревах і досить часто на пеньках, сухостійних стовбурах.

Плодові тіла багаторічні, копитоподібні, тверді, діаметром 10-40 см, із широкою основою, до дерева прикріплюються тільки верхньою частиною задньої стінки плодового тіла, з нижньої поверхні плоскі, зазвичай поодинокі. Поверхня плодового тіла сіра або сіро-чорна, гладка іноді блискуча з широкими концентричними зонами, покрита твердою шкіркою товщиною 1-2 мм. Внутрішня тканина жовто-коричнева, м’яка, замшеподібна. Гіменофор шаруватий складається з рядів трубочок 2-6 мм довжиною. Пори округлі.

Гниль корозійного типу. Гриб спочатку розвивається в заболоні, потім переходить у цент.

Несправжній трутовик Біла центральна смугаста стовбурна гниль

Phellinus igniarius (L. ex Fr.) Quel.

Гриб поширений на всій території України і викликає центральну гниль стовбурів та товстих гілок у більшості листяних порід. Дуже часто в старих деревостанах поширеність трутовика досягає 60 %. У зв’язку з цим, незважаючи на невеличку протяжність гнилі в стовбурах, втрати ділової деревини досить великі.

Дерева заражаються через рани, морозобійні тріщини та інші пошкодження.

Плодові тіла багаторічні (живуть 30-50 років), копитоподібні, іноді подушкоподібні, напіврозпростерті або розпростерті, тверді, дерев’янисті, діаметром до 20 см і висотою 12 см. Край тупий, ясно-коричневий або сіруватий. Поверхня темна або жовтувато-коричнева, із концентричними борозенками, покрита твердою шкіркою з глибокими тріщинами. Тканина дерев’яниста, тверда, іржаво-коричнева або бура Трубочки довжиною 3-6 мм, іржаво-бурі з віком заростають білою тканиною.

Гниль корозійна, біла з чорними лініями, які відокремлюють гниль від здорової деревини. Гниль поширюється по стовбуру на висоту 2-3 м, а в берези-до 8 м.

Несправжній осиковий трутовик Біла ядрова смугаста стовбурна гниль осики

Phellinus tremulae (Bond.) Bond. et Boriss.

Гриб широко поширений в осикових насадженнях, де до 50-70 років ураженість дерев складає 40-85 %. Майже вся ділова частина стовбура перетворюється в кращому випадку в дрова, проте в природних умовах виявлені різноманітні по стійкості до трутовика форми осики. Осика заражається базидіоспорами через місця обламаних і не обламаних мертвих сучків, починаючи з 20-25-річного віку.

Плодові тіла багаторічні, по формі від напівкопитоподібних на стовбурах до розпростертих на гілках, дерев’янисті, із розширеною основою, гострим краєм і дрібними поздовжніми тріщинами. Верхня поверхня темно-сіра, біля основи майже чорна, до країв рижувато-коричнева або сірувата, із концентричними борозенками, поперечними поздовжніми тріщинами. Внутрішня тканина іржаво-коричнева, тверда, дерев’яниста. Трубочки довжиною 3-4 см коричневі.

Гниль корозійно-деструктивного типу. Протяжність гнилі в стовбурах досягає часто 10-12 м, поширюється майже по всьому стовбуру. Кількість плодових тіл на стовбурі зеленокорої осики від 2 до 6 штук, а у темнокорої – від 5 до 25 штук.