2. Емпіричні методи (практичні).

Саме ці методи складають науковий апарат для вивчення конкретних соціальних подій і фактів.

При зборі первинних даних використовують чотири основ­них методи, кожен з яких має по два основних різновиди:

• опи­тування (анкетування та інтерв'ювання),

• аналіз документів (якісний і кількісний (контент-аналіз),

• спостереження (невключене і включене),

• експеримент (природній і штучний).

Охарактеризуємо емпіричні методи трохи детальніше.

Опитування.

Анкетування.

Анкета (з фр. епgиеtе— розслі­дування) — упорядкований за змістом і формою набір питань та висловлювань, що вміщені на одному чи кількох аркушах паперу.

Анкетою не можна назвати будь-який перелік запитань.

Так, запитання журналіста не вважаються анкетою, попри те, що вони є і послідовні, і логічні.

Анкета повинна бути адресо­вана багатьом людям (респондентам).

Логіка побудови питань в анкеті відповідає цілям дослідження і спрямована на отри­мання тільки такої інформації, яка дає можливість перевірити певні гіпотези.

Анкетування буває :

• суцільним (наприклад, перепис населен­ня — треба відзначити, що це дуже витратний захід),

• вибірковим.

Вибірка має максимально точно відображати всі основні параметри тієї соціальної групи, яку вивчають науковці. Напри­клад, якщо в країні 50 % становлять жінки і 50 % — чоловіки, з них, скажімо ЗО % пенсіонери, а 15% — мешканці сіл, то вибірка повинна макси­мально точно відповідати цим даним. І, чим більше вибірка відповідатиме структурі досліджуваної групи, тим точнішою, або, інакше кажучи, репрезентативнішою вона буде.

Про значення репрезентативності вибірки свідчить такий приклад, який уже став хрестоматійним.

Перед президент­ськими виборами 1931 р. американський літературний жур­нал "Literary Digest" провів опитування, щоб з'ясувати, хто із кандидатів переможе на президентських виборах — Рузвельт чи Лендон. Журнал розіслав 10 млн. анкет.

При цьому адреси були взяті із телефонних книг.

Але організатори анкетуван­ня не врахували, що наявність у людини телефону передбачає приналежність її до певного соціального прошарку домовлас­ників. А це породжує певний тип соціальних очікувань.

У резуль­таті, здійснивши величезну роботу (розсилання, й опрацюван­ня анкет), витративши великі кошти, журнал помилився, передбачивши перемогу Лендона.

А нікому на той час ще не відомий Джордж Геллап, на підставі опитування тільки З тис. осіб, передбачив правильний результат виборів з точ­ністю до 3,5 %.

Інтерв'ювання.

Якщо анкету респондент заповнює само­стійно, то в інтерв'ю запитання йому зачитує підготовлений спеціаліст.

Інтерв'ю буває:

• стандартизованим, коли формулювання питань і їхній порядок є фіксованими, а інтерв'юер не має права їх змінювати (наприклад, телефонне інтерв'ю),

• нестандартизованим, яке схоже на журналістське.

Результати нестандартизованого опитування практично не піддаються стандартизованому опрацюванню.

Мета нестандартизованого опитування — отримати в експертів інформацію про невідоме явище, поглиблено вивчити проблему, з'ясувати подробиці, які неможливо виявити шляхом стандартизованого інтерв'ю.

Аналіз документів.

Документом у соціології називають будь-яку інформацію, зафіксовану в друкованому чи рукописному варіанті, магнітній стрічці, фото- чи кіноплівці, картині, рисунку тощо.

Розрізняют :

• якісний

• кількісний аналіз доку­ментів.

Якісний — тлумачення документів, їх всебічна інтерпрета­ція шляхом з'ясування основних думок та ідей конкретного тексту.

Кількісний (контент-аналіз) — формалізований метод інтерпретації текстів.

Його використовують для вивчення ма­сивів однорідних документів (газети, телебачення, радіо, анке­ти, платформ політичних і громадських організацій).

При за­стосуванні цього методу, спершу обирають певну смислову оди­ницю — символ, термін чи поняття, позначені словом чи словосполукою — і підраховують у якому контексті (позитив­ному, негативному чи нейтральному), і як часто вона вживаєть­ся в аналізованому документі.

Наприклад, американський со­ціолог Гарольд Лассуел під час Другої світової війни, викори­стовуючи такий метод довів, що газета "Істинний американець" є профашистськи тенденційною.

Спостереження.

Включене спостереження — коли спосте­рігач безпосередньо присутній у групі, за якою він спостерігає (у групі страйкарів чи пікетувальників, або у будь-якій іншій соціальній групі).

Так, наприклад, один співробітник Інсти­туту філософії СРСР, свого часу з метою глибшого вивчення ціннісних орієнтацій та ідеалів робітників, влаштувався на завод і пропрацював там більше ніж півроку. Відомі навіть приклади, коли соціологи "включалися" у середовище наркома­нів, робітників-нелегалів з метою глибшого їх вивчення.

Невключене спостереження — коли спостерігач безпосе­редньо не присутній у групі, за якою він спостерігає.

Перевагою методу спостереження (включеного і невключеного) є безпосередність вражень дослідника, активне продукування гіпотез у процесі спостереження.

Недоліком методу спостере­ження варто вважати неможливість гарантувати репрезента­тивність даних, у зв'язку з тим, що неможливо охопити спосте­реженням велику кількість явищ, як і через значну ймовірність помилок при інтерпретації подій.

Тому цей метод доцільно за­стосовувати переважно у поєднанні з іншими методами збору інформації.

Експеримент.

Його застосування в соціології є досить обме­женим. Серед багатьох вчених побутує думка про неможливість застосування експериментальних методів при аналізі соціаль­ної проблематики.

Однак науці відомі соціальні експерименти Роберта Оуена, Фредеріка Тейлора чи Елтона Мейо, які нама­галися створити для певних груп особливі умови життя чи праці, відмінні від загальноприйнятих, і перевірити таким чи­ном як це відобразиться на ефективності їхньої праці, або, у ви­падку Роберта Оуена, навіть як це вплине на саму сутність людини: чи зробить її красивішою, розумнішою, добрішою тощо.

Зрештою, існують експерименти, які створило саме жит­тя: соціальні революції, реформи, експерименти в межах різних соціальних груп і царин суспільного життя — педагогіки, еко­номіки, права та ін.

Серед соціальних експериментів розрізняють:

• природні

• штучні.

Природні — ті, що виникають не заплановано, сти­хійно.

Наприклад, існує гіпотеза про те, що зі скасуванням кол­госпів в українському селі відбудеться перехід до фермерського типу господарювання. Процес ліквідації колгоспів у багатьох областях нашої країни вже завершено. Чи закінчиться експе­римент щодо скасування колгоспної системи успіхом та роз­витком сільського господарства (а ця акція є фактично мас­штабним соціальним експериментом), ми дізнаємося вже в най­ближчі роки.

Штучні експерименти охоплюють значно менші масшта­би.

Як правило, їх застосовують у малій групі, або в обмежено­му реґіоні, а їх перебіг є контрольованим.

Один із варіантів: створюють дві групи — експериментальну та контрольну. У першій запроваджують певні зміни, а у другій — залишають все по-старому. Контрольна група стає еталоном для порів­няння.