1.1.1. Передумови виникнення соціологічної науки

Економічні передумови.

Важливим каталізатором появи нової науки про суспільство стали зміни в економічній сфері, зумовлені промисловою революцією.

Промислова революція — це перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики.

Але технічні зміни були лише частиною значно шир­шого спектра соціально-технічних нововведень.

Разом з техні­кою приходив і новий соціально-економічний порядок.

Промислова революція почалася у Великобританії у 1760 р. і за кілька десятиліть (промисловий переворот в Англії завер­шився в 10—20-х рр. XIX ст.) економічне життя країни було змінено докорінно.

Змінилися форми праці (все більше людей працювали в промисловості, і все менше — у сільському господарстві),

змінилися доходи (більше людей отримували зар­платню і стали суб'єктами ринкових відносин, а не жили на самозабезпеченні за рахунок власного натурального господар­ства),

стали іншими умови життя (спосіб життя у місті від­різнявся від сільського), релігія, освіта, форми правління. Після Великобританії, до кінця XIX ст., промислова революція від­булася у США, Франції, Німеччині, Італії Японії. У XIX ст. про­мислова революція поширилася в усій Західній Європі й Аме­риці. Капіталізм утвердився у багатьох країнах світу. Розви­ток капіталістичного виробництва став поштовхом до вивчення багатьох соціальних питань.

З одного боку, капіталістичні під­приємці були зацікавлені у тому, щоб дізнатися як раціональ­но використати робочу силу, як правильно спланувати вироб­ництво, виникла необхідність з'ясування платоспроможного по­питу населення тощо.

З іншого боку, різкі зміни у суспільному житті спричинили багато нових соціальних проблем: злидні, важкі умови праці, відсутність традиційного соціального кон­тролю, самотність.

Для вирішення цих проблем необхідно їх було об'єктивно дослідити суспільне життя.

Політичні передумови.

Унаслідок промислового перевороту загострилися класові суперечки між пролетаріатом і буржуа­зією, що призвело до ряду буржуазних революцій: нідерланд­ської, англійської та ін.

Особливе місце займає Велика французька революція 1789—1793 рр., яка стала символом політич­них перетворень епохи. Вперше в історії був повністю зруйно­ваний феодальний суспільний лад і зародився новий — ідеалом якого була загальна свобода і рівність. В історії людства вимога демократичних свобод була цілком новим явищем.

Змінилася форма організації суспільства: якщо в феодаль­ному суспільстві організація людей забезпечувалася тиском на них з боку влади, то у новому капіталістичному суспільстві вільним і незалежним людям стали необхідними конкретні знання про суспільство, розуміння своїх інтересів, причин та обставин, які спонукають людей вдаватися до певних вчинків.

Саме в умовах становлення громадянського суспільства ви­никає достатньо масова потреба в знанні, орієнтованому на опис реальних соціальних явищ і процесів.

Громадянське суспіль­ство — це змагання, компроміс диференційованих громадян. Відтак виникає необхідність розглядати суспільство не як од­норідну масу, а враховувати його диференційованість, розмаї­тість, багатоплановість. Соціологія і стала відповіддю на потре­бу громадянського суспільства, що переживало період свого становлення (така потреба відчувається зараз і в Україні), яка в силу своєї достовірності, доказовості, націленості на практич­ний результат є якісно новою формою соціального пізнання.

Наукові передумови.

Соціологія народжувалася як наука про суспільство і його перетворення, а відтак важливою перед­умовою її виникнення став розвиток науково-теоретичних знань.

У XVII—XVIII ст. видатні вчені-філософи Нового часу: Рене Декарт, Бенедикт Спіноза, Готфрід Лейбніц, Френсис Бе­кон, Томас Гоббс та інші задають нову спрямованість пізна­вальній орієнтації епохи: опору на досвід, дослід, логіку і ро­зум.

До початку XIX ст. природничі науки, передусім, фізика та хімія, виробили ряд вимог і процедур, що забезпечували до­стовірність знання. Достовірність не вірогідну, а доведену екс­периментально, на практиці.

Не випадково, задовго до виникнення наукової соціології, вчені-природознавці (наприклад, П'єр Лаплас (1749—1827), Антуан Лавуазьє (1743—1794) та інші) почали застосовувати прак­тичні методи досліджень, апробовані у природничих науках, для аналізу соціальних явищ. Навіть побутував термін "соціаль­на фізика".