1.1.4 Оцінка бізнес-ризиків суб’єкта господарювання

У даний час ефективність підприємств галузі досить низька: товари, які випускають підприємства легкої промисловості України, значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно низька продуктивність праці; вищі в галузі, порівняно зі світовим рівнем, затрати на виробництво продукції. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Галузь губить свої позиції на вітчизняному ринку, що робить її реформування необхідним.

У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості. Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна і нитки; розгортання виробництва дубильних речовин; організація виробництва досі імпортованих поліуретанових композицій для взуттєвої галузі. Дуже важливими загальними проблемами є підвищення конкурентоспроможності галузі на основі вдосконалення виробничих відносин, впровадження сучасних технологій, підвищення технічного рівня, продуктивності праці тощо.

Рис. 1. Країни-виробники продукції легкої промисловості на ринку України

Нині на розміщення легкої промисловості великий вплив справляє науково-технічний процес. Це відбивається, перш за все, на концентрації текстильного виробництва, зміні його сировинної бази. Натуральні волокна поступово витісняються хімічними. Велика кількість тканин виробляється із сумішей натуральних і хімічних волокон.

За офіційними даними, імпорт продукції легкої промисловості становить 5 %. Однак понад 80% продукції галузі потрапляють до України нелегально. Статистика показує, що річний оборот ринку одягу становить 500 млн дол. США (неофіційні дані обчислюються в 10 млрд дол. США). Ринок легкої промисловості України насичений продукцією підприємств Туреччини – 32 %, Китаю – 15 %, країни Балтії, Чехії, Польщі – 15 %, Росії, Білорусі – 9 %, вітчизняними товарами – 13% й ін. (рис. 2).

Отже, на сучасному етапі існує низка проблем розвитку легкої промисловості в Україні.

Зокрема, можна виділити такі:

– переповнення внутрішнього ринку імпортними товарами зі заниженою митною вартістю,

товарами групи „секонд-хенд”;

– відсутність сприятливих умов для закупівлі високоякісного обладнання, яке не виробляється в

Україні;

– низький рівень інвестицій у легку промисловість України зі сторони іноземних інвесторів і

сторони держави;

– поділ великих підприємств галузі на дрібні, які переходять на спрощену систему

оподаткування або на тіньове виробництво.

Тривожить ситуація на внутрішньому ринку країни, який насичений продукцією нелегального виробництва, ввезеною без сплати мита, зборів, або ще гірше – контрабандою з країн із дешевою

робочою силою, та знеціненими товарами, що були у вжитку. Загалом структура внутрішнього ринку легкої промисловості України має такий вигляд.

Однак, незважаючи на проблеми розвитку легкої промисловості України, все ж таки її слід уважати перспективною галуззю. За оцінками експертів, ринок одягу та взуття входить до 20 найрозвинутіших ринків України. Наші громадяни витрачають на взуття й одяг приблизно 30–40 % свого місячного доходу, що перевищує показники країн Західної Європи. За прогнозами Міністерства промислової політики України, обсяг виробництва продукції легкої промисловості у 2011 р. збільшиться на 61,5 %, або на 2 млрд. грн. порівняно з 2007-м.