1)Модель «шокової терапії»

Теоретичним фундаментом моделі шокової терапії є ідеологія неолібералізму і ринкового фундаменталізму, на основі яких сформувалась ліберально-монетаристська концепція. Держава розглядається як невідворотне джерело корупції, неефективного розподілу ресурсів, довільного перерозподілу національного багатства і перешкодою економічного прогресу. А тому виділяють державі мінімальну роль, яка визначається на рівні формування і підтримки «рамкових» умов дії ринкового механізму (антимонопольна корекція, підтримка конкурентного середовища, охорона довкілля).

Позитивною особливістю радикальної концепції є швидка побудова сучасної ринкової економіки.

Негативними сторонами є:

• дестабілізація фінансової системи в процесі одномоментної лібералізації цін;

• великий та тривалий спад виробництва через активну боротьбу з інфляцією монетарними засобами;

• зростання безробіття;

зниження рівня життя населення та інші соціальні проблеми

2)Градуалістський шлях реформування економіки

Градуалістський підхід ґрунтується на теорії неоінституціоналізму, представники якого вважали, що для ефективного функціонування ринку важливими є дотримання правових норм, тобто сукупність інститутів, серед яких неабияка роль належить державі.

Ця концепція ринкової трансформації ґрунтувалась на таких засадах:

• поступова лібералізація цін;

• довгострокове відтерміновування приватизації державних підприємств;

• збереження на деякий час системи державного управління великими державними підприємствами;

• збільшення державних витрат в якості витрат розвитку;

• проведення стимулюючої грошової політики;

• збереження у державній власності банківської системи;

• державний контроль над зовнішньою торгівлею та рухом капіталу

3)Модель «державно-корпоративної капіталізації»

Державно-корпоративний капіталізм – найвищий ступінь розвитку капіталістичного способу виробництва, на якому головними суб’єктами власності є держава і корпорації, а їх поєднання в єдиний механізм формує систему економічних відносин, що є якісно новою формою розвитку продуктивних сил.

Основними формами державно-корпоративного капіталізму є:

• державна власність на засоби виробництва,

• перерозподіл значної частини національного доходу через державний бюджет або державна власність на відповідну частку національного доходу,

• національне планування, регулювання та прогнозування економіки,

• інтернаціональні форми державно-корпоративного капіталізму, що набули найбільшого розвитку в Західній Європі з утворенням ЄС.

До позитивних аспектів зазначеної моделі слід віднести досить швидке формування інституціональної структури економіки в сфері великого бізнесу. Значне поширення отримують фінансо­во-промислові угрупування, що в свою чергу актуалізує пробле­му державного управління такою економікою. Прояви реалізації такої моделі спостерігаються в Росії.

Механізм корпоративного регулювання економіки проявляється як цілеспрямований прямий та опосередкований вплив на основні параметри суспільного виробництва (попит, пропозицію, ціну і конкуренцію) з метою задоволення власних корпоративних та суспільних потреб.