4. Сутність інститутів та інституційного середовища та їх роль у розвитку національної економіки

Найважливішим чинником економічного розвитку є наявність необхідного набору інститутів.

Інститути:

- старий інституціоналізм : зразки і норми поведінки, стереотипи мислення, які впливають на вибір стратегії госп – го суб’єкта

- Новий інституціоналізм: закріплені правом та орг. – ми звичаї норми і традиції, що становлять основу упорядкованого розвитку елементів та підсистем певного сусп. – ва

-Обмежений підхід: функціональні органи сусп. – ва, такі як держава, судова система, система само впорядкування, система формальних юридичних норм

-Розширений підхід: сукупність формальних і неформальних норм, цінностей, правил, які фактично чинні в суспільстві та які більшість прийняті як кер – цтво до дії.

Інститути за Нортом:

- «правила гри» в суспільстві

- створені людиною обмеження, що орг.- ть взаємини між ними

-механізми, що забезпечують виконання правил, норм поведінки.

Інституції-система відносин, що упорядковують взаємодії економічних суб’єктів на основі узгодження обмежень їх життєдіяльності.Інститути класифікуються:1)формальні інститути;2)неформальні інститути;3)примуси до виконання. Формальні інститути-це інститути, що набули статусу легітимних і які стали обов»язковим правилом для суб’єктів господарювання: політичні, економічні, правові. Політичні- визначають владну ієрархічну структуру суспільства, способи ухвалення рішень і контроль. Економічні- визначають можливі форми організації госп. Діяльності, у межах якої окремі індивіди чи групи кооперуються між собою чи вступають у конкурентні відносини(і.власності, і. конкуренції, і.податків).

Інститути контрактації- визнчають умови угоди між покупцями та замовниками. Основним в цьому є визначення умов цих угод.

Під неформальними інститутами розуміють ті форми взаємодії, які існують в реальному житті, але в правовій практиці не узаконені. Неформ. Інститути поділ. на: 1)легальні, 2)тіньові. Тіньові інститути поділ. на:1)кримінальні, 2)некримінальні.

Примус до виконання здійснюється через:

- внутрішні самообмеження суб’єктів (переконання, менталітет)

- загрозу покарання за порушення відповідних правових норм

- прямі суспільні санкції чи держасне насильство.

Роль інститутів: 1) створюють каркас ек. систем та впливають на їх функціонування, 2) розв’язують проблеми координації суб’єктів суспільного відтворення, 3)зменшують невизначеність вибору в умовах недостатньої та асиметричної інформації в економіці, 4) визначають умови і можливості функціонування ек. законів. 5)забезпечують форми ек. поведінки суб’єктів і реалізацію їх ек. інтересів. Функції інститутів: 1)координація дій та регулювання поведінки суб’єктів господарювання: 1.1.)інститутам властива система стимулів (позитивні, негативні), без якої вони не можуть існувати; 1.2)інститути забезпечують передбаченість, що в свою чергу призводить до стабільності, 1.30інститути забезпечують свободу та безпеку дій особи у визначених межах, 2) мінімізація трансакційних витрат.

Інституційне середовище- це чіткий упорядкований набір інститутів, що визначає обмеження для економічних суб’єктів, які формуються в межах тієї чи іншої системи координації господарської діяльності. Елементи інст.. середовища: інституційний суб’єкт, об’єкт, механізм. Інст. суб’єкт – підприємство, інтегровані структури, держава. Об’єкти інституційних взаємодій – правила і норми, що регламентують, обмежують, регулюють діяльність суб’єктів господарювання та їх агентів. Інст.механзм – процес реалізації та дотримання інститутів (правил). Ефективність впливу інст.. середовища на розвиток національної економіки проявляється через наявність та величину «трансакційних витрат»

Трансакційні витрати –витрати функціонування ринку. Трансакційні витрати - =0 при існуванні загальної конкурентної системи. У вузькому розумінні трансакційні витрати – це витрати, які виникають на перед контрактній стадії(ex ante: витрати пошуку інф – ї, пошуку альтернатив, виміру, підготовки і укладання контрактів, опортуністичної поведінки)та післяконтрактній стадії (ex post: витрати специфікації захисту прав власності, здійснення розрахунків, захисту третіх осіб, опортуністичної поведінки). Трансакційні витрати в широкому розумінні- це ціна, яку сплачує будь-яка ек. система за інституційну недосконалість власних ринків. Є наслідком складності навк. світу.