27. Характеристика структурних елементів національної економіки ??????????????

Структура національної економіки – це співвідношення, які виражають взаємозв'язки та взаємозалежності між окремими частинами економіки, окремими її секторами, галузями тощо та її зв’язки із зовнішнім світом.

Виражені в абсолютних (натуральних і вартісних) та відносних величинах співвідношення (пропорції) між певного типу взаємопов'язаними елементами економіки дають змогу конкретної якісно-кількісної оцінки структури національної економіки, оцінки її ефективності та оптимальності.

Виділяють декілька економічних структур і відповідних їм складових:

• структура ієрархічних рівнів національної економіки:

• мезоекономічна структура відображає переважно територіальне розміщення продуктивних сил і є співвідношенням економічних регіонів, районів та інших територіальних утворень, а також великих народногосподарських міжгалузевих і галузевих комплексів.

• мікроекономічна структура представлена співвідношенням:

• підприємств (фірм) різних форм власності та господарювання, обсягів виробництва і рівнів зайнятості тощо;

• домашніх господарств з різним рівнем доходів та обсягами майна.

• наноекономічна структура — це співвідношення груп людей, що формуються за ознаками професійності, рівня кваліфікації та доходів, якості та рівня освіти тощо;

• відтворювальна структура охоплює співвідношення:

• фаз (стадій) суспільного відтворення — виробництва, розподілу, обміну та споживання;

• першого (виробництво засобів виробництва) та другого (виробництво предметів споживання) підрозділів;

• між проміжним і кінцевим продуктом, споживанням і заощадженнями, валовим і чистим нагромадженням тощо;

• галузева структура представлена співвідношенням різних видів економічної діяльності та галузей економіки, зокрема: традиційних, індустріальних і постіндустріальних; трудо-, капітало- та наукомістких; добувних і обробних, експортоорієнтованих та імпорто-заміщуючих;

• технологічна структура — співвідношення між технологічними способами виробництва, а також між технологічними (техніко-економічними) укладами національної економіки;

• соціально-економічна структура є співвідношенням соціально-економічних укладів: приватно-підприємницького, колективного, дрібнотоварного, державного;

• в інституційній структурі найбільш значущими є співвідношення:

• інституційних секторів (нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій, домашніх господарств, загального державного управління, некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства) та одиниць;

• ринкових і неринкових інститутів;

• національних ринків, ринкових структур та інфраструктур;

• зовнішньоекономічна структура — це співвідношення експортно-імпортних операцій з товарами та послугами, капіталом, фінансовими активами тощо; між національною економікою та економіками інших країн.

28. Структурна політика: сутність, моделі, цілі та інструменти

Структурна політика – обґрунтування цілей та характеру структурних перетворень, визнач. комплексу заходів щодо підтримки розвитку тих елементів ек. системи, які забезпечують ек. зростання та вирішення актуальних проблем сьогодення. Типи структурної політики: 1)пасивна (перевага – ринкове саморегулювання забезпечує найвідповіднішу вимогам ринку структуру економіки; недолік – цей шлях пов'язаний зі значними соцаал.-екон. проблемами та тривалий за часом); 2)активна (її інструменти: -прямого регулювання (надання фін. допомоги у вигляді інвестиційних надбавок, субсидій, дотацій; використання системи держ. замовлень; методи індикативного планування); -інструменти непрямого впливу (надання податкових і кредитних пільг; здійснення зовн.-економ. політики). Моделі структурної політики: 1)стратегія обмеженого зростання (встановлення цілей від досягнутого рівня); 2)стратегія зростання (значне підвищення рівня коротко- і довгострокових цілей розвитку над рівнем фактичного стану базового періоду); 3)стратегія скорочення (цілі на майбутнє встановлюються на рівні нижчому ніж був рівень в базовому періоді).

Стратегічна мета структурної політики У. – створення сучасного, інтегрованого у світове вир – во і здатного до саморозвитку промислового комплексу У.