25. Податкова політика України. Боргова політика України

Податкова система – це сукупність встановлених у державі податків та платежів, яка включає систему оподаткування та перелік обов’язкових податків, платежів та зборів.

Мета утворення под. с-ми – ліквідація дефіциту бюджету, а також фіскальний орієнтир.

Складові: под. законодавство, система оподаткування, сукупність державних податкових органів.

Под. законодавство: Конституція Укр., Под. кодекс, Митний кодекс, різні договори та акти.

Принципи податкового законодавства: загальність оподаткування, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, фіскальна достатність, соціальна справедливість, економічність оподаткування, стабільність, рівномірність та зручність сплати, єдиний підхід до встановлення податків та зборів.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, податкова міліція.

В Укр. дворівнева система оподатк.: загальнодержавні (вкл. 18 под. і зборів) та місцеві ( вкл.. 5 под. і зборів).

Основні податки: ПДФО ( 15-17%), ППП (23%), ПДВ ( 20%).

Система державних запозичень, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету та тимчасових касових розривів.

За своїм економічним змістом система державних запозичень — це форма вторинного перерозподілу ВВП. Їх джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Боргова політика - це напрямок діяльності уряду, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональну та ефективну мобілізацію, розподіл, використання та повернення державою запозичених фінансових ресурсів.

Величина боргу характеризує стан економіки та фінансової сфери держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто насамперед податкові надходження, можна стверджувати, що величина боргу — це взяті авансом у населення податки.

Бюджетним кодексом України передбачена максимальна норма загального державного боргу обсягом в 60% ВВП.

Державні запозичення бувають внутрішніми та зовнішніми. Використання системи державних запозичень призводить до появи державного боргу.

Величина боргу характеризує стан економіки та фінансової сфери держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто насамперед податкові надходження, можна стверджувати, що величина боргу — це взяті авансом у населення податки.

За типом кредитора державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Державний внутрішній борг — заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Державний зовнішній борг — це заборгованість держави за непогашеними зовнішніми позиками і невиплаченими за ними відсотками на певну дату. Найбільшим кредитором є Міжнародний Валютний Фонд.

За типом боргового зобов’язання розрізняють прямий та гарантований борг держави.

Державний прямий борг — та частина державного боргу, яка відображує обсяги позичених ресурсів безпосередньо урядом країни.

Державний гарантований борг — та частина державного боргу, яка відображує боргові зобов’язання уряду, що виникають у результаті виданих ним гарантій приватним підприємцям за кредити у разі неплатоспроможності позичальників.

У структурі державного боргу виокремлюються такі складові: основний борг та процентні платежі. У зв’язку з цим у практиці господарювання розрізняють погашення боргу та обслуговування боргу.

Внутрішній і зовнішній борги мають і свої особливі негативні наслідки:

• внутрішній — спричиняє дію ефекту витіснення приватних інвестицій,

• зовнішній — загрозу зниження курсу національної валюти і дефолту, тобто визнання країни у світі безнадійним боржником.