20. Економічний розвиток України у контексті сталого розвитку

Сталий розвиток як світове явище проявився в 90-х роках XX століття. Під сталим розвитком розуміють модель бажаного розвитку суспільства, що базується на оптимізації всіх видів діяльності людства та умов природного середовища. Сталий розвиток має три виміри - економічне зростання, соціальний прогрес та охорону навколишнього середовища. Економічний вимір сталого розвитку передбачає: по-перше, зростання добробуту членів суспільства по-друге, ліквідацію бідності шляхом ефективного використання ресурсів, по-третє, збалансоване зростання країн з різними рівнями розвитку. Соціальний вимір передбачає забезпечення в кожній країні: людських прав та свобод; плюралізму, демократії, побудови громадянського суспільства; створення можливостей та доступу до основних освітніх, медичних, культурних послуг тощо. Екологічний вимір передбачає: захист навколишнього природного середовища, екосистеми; збереження флори та фауни; раціональне використання всіх мінеральних, біологічних, екологічних та інших видів ресурсів. Ідея сталого розвитку виникла з метою подолання труднощів, які почалися в 70-80-х років XX ст. поряд із нарощуванням матеріального виробництва, а саме: *обмеженістю природних ресурсів; *несприятливою демографічною ситуацією; *катастрофічно швидким руйнуванням природного довкілля; *зростаючою загрозою здоров'ю та життю самої людини. Філософія сталого розвитку полягає в поступовому нарощуванні національних потенціалів країн світу для підвищення якості життя у всіх сферах життєдіяльності населення без нанесення шкоди природі і прийдешнім поколінням. Концепція сталого розвитку: 1) характеризується комплексністю та інтегрованістю основних елементів - економіки, суспільства і природи; 2) базується на правах людини та народів щодо отримання рівності прав на розвиток; 3) передбачає задоволення поточних потреб нинішнього покоління без посягань на потреби та можливості майбутніх поколінь. ООН виступає основною рушійною силою сталого розвитку в світовому масштабі. На 55 сесії ООН в 2000 році було виділено три основних цілі, які мають бути забезпечені в кожній країні: 1-подолання бідності; 2-подолання страху; 3-забезпечення майбутнього.

21. Економічний потенціал національної економіки України

Економічний потенціал країни дає змогу країні виробляти матеріальні блага і тим самим забезпечувати добробут кожного її громадянина. До економічного потенціалу країни відносять виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та інші ресурси.

Потенціал країни – це всі наявні засоби ( ресурси), які є в державі і можуть бути використані при настанні їх потреби.

Економічний потенціал країни – сукупна здатність економіки країни, її галузей, підприємств, господарств здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію, товари, послуги, задовольняти суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва та споживання.

Виробничий потенціал – це всі об’єкти, споруди , машини, підприємства ,які визначають могутність країни.

Природний потенціал ( ресурсний ) - це всі види ресурсів, які розміщені на території певної країни і можуть бути використані в разі настання потреби.

країни визначається сукупністю грошових фондів підприємств, громадян, держави. Фінансові можливості України поки що дуже скромні.

Науковий потенціал України базується на розгалуженій мережі наукових інститутів, науково-дослідних закладів, які існують у системі Національної академії наук, міністерств і відомств, їх працівниками є десятки тисяч спеціалістів вищої категорії — докторів і кандидатів наук. У деяких напрямках науки Україна проявила себе як один зі світових лідерів, наприклад, у кібернетиці, електрозварюванні металів, кардіохірургії, космічній техніці. Однак у багатьох галузях наукової діяльності, що стосуються розробки високопродуктивної техніки і новітніх технологій, відставання вітчизняної науки суттєве.

В наш час ситуація ускладнюється недостатнім фінансуванням і нестабільною діяльністю наукових організацій, виїздом спеціалістів високої кваліфікації за кордон.