2.7.2 Рослинні формації.

Формація букових лісів - Fagetea sylvaticae

Субформація чисті букові ліси - Fageta• silvaticae

Субформація грабово-букові ліси - Carpineto-Fageta

Субформація чисті букові ліси - Abieto-Fageta .

Субформація смереково-ялицево-букові ліси - Piceeto-Abieto-Fageta Субформація ялицево-смереково-букові ліси - Äbieto-Piceeto-Fageta Субформація смереково-букові ліси - Piceeto-Fageta.

Формація клейковільхові ліси — Alnetea glutinosae. Формація сіровільхові ліси - Alnetea іпсапае Субформація чисті сіровільхові ліси - Alnetea іпсапае Субформація смереково-сіровільхові ліси - Piceeto-Alnetea іпсапае Формація березові ліси — Betuletea pendulae Формація ялицеві ліси — Abieta albae

Субформація буково-смерекові-ялицеві ліси - Fageto-Piceeta-Abieta

Субформація смереково-буково-ялицеві ліси - Piceeto-Fageto-Abieto

Субформація буково-ялицеві ліси - Fageto-Abieta

Субформація смереково-ялицеві - Piceeta-Abieta

Субформація Fageto-Piceeto-Abieta,

Формація соснові ліси — Pinetea sylvestris

Субформація чисті соснові ліси - Pineta sylvestris

Субформація березово-соснові соснові ліси - Betuleto-Pineta sylvestris

Субформація смереково-соснові ліси - Piceeto-Pineta sylvestris

Формація смерекових лісів (Piceetea abietis).

Субформація буково-ялицево-смерекові ліси - Fageto-Abieto-Piceeta Субформація ялицево-смерекові ліси - Abieto-Piceeta Субформація сіровільхово-смерекові - Alneto (incanae)-Piceeta. Субформація сосново-смерекові ліси - Pineto-Piceeta Субформація ялицево-сосново-смерекові Abieto-Pineto-Piceeta Субформація сосново-ялицево-смерекові Pineto-Abieto-Piceeta Субформація кедрово-смерекові ліси - Cembreto-Piceeta Субформація ялицево-кедрово-смерекові - Abieto-Cembreto-Piceeta Субформація чисті смерекові ліси - Piceeta abietis. Формація сосни гірської - Mugetea Формація душекії зеленої - Duschekieta viridis . Формація ялівцю сибірського - Juntperetea sibiricae Представники родини вересових - брусниця, чорниця, верес - утворюють у високогір'ї великі пустища. Більшість площ чорничників утворилася на місці знищених смерекових лпісів та чагарників сосни гірської, вільхи зеленої і рододендронників. Чорничники поширені, переважно, на північних схилах гір. Великі їх площі сконцентровані на схилах Говерли, Брескула, Пожижевської, Данцижа та Туркула.

Лохинники також трапляються в усіх рослинних поясах, проте великі площі їх є лише в альпійському поясі, менші - в субальпійському, і дуже малі - в лісовому. Найчастіше вони мають вигляд колоній серед трав (г.г. Маришевська, Озірний), або є компонентами альпійських лучних комплексів. Флора їх бідна і одноманітна.

Яскравими мазками в буруватому аспекті виділяються вічнозелені кущі рододендрона карпатського. Формація рододендрона східнокарпатського — Rhodoreta kotschyi- ендемічна. Вона поширена переважно у верхній частині субальпійського та в альпійському поясах на стрімких північних схилах від 1700 м до самих високих вершин. Флористичний склад формації бідний.

Багаті у флористичному відношенні субальпійські та альпійські луки. Вони поширені над верхньою межею смерекових лісів, серед криволісь, вздовж гірських потоків, по полонинах. Високотравні луки представлені формаціями аденостилеса й осок, які являють собою рештки колись дуже поширених первинних угруповань. Фрагменти високотравних ценозів збереглися в недоступних для випасання худоби місцях: замкнутих улоговинах, западинах," куди намивається дрібнозєм Із скель. До складу цих формацій входить багато рідкісних та ендемічних видів: аконіти, волошка Кочі і мармароська, борщівник карпатський, фітеума Вагнера, жовтець карпатський, живокіст серцелистий. По берегах річок, потоків, біля джерел, у вологих западинах формуються гігрофільні різнотравні луки, представлені формаціями жерухи Опіца і сугайника карпатського з рясним покривом мохів.

Різнотравно-злакові відкриті луки представлені формаціями костриці аметистової, карпатської, скельної та строкатої, більшість яких поширені на вапнякових породах. На кислих породах переважають скельні угруповання -мальованокострицеві. Для цих формацій характерна відсутність суцільного дерну. Проміжки між дернинами, що концентруються в місцях акумуляції дрібнозему, заповнені рослинами розеткового типу (субугруповання багаті рідкісними видами, ендемами та реліктами різних періодів (аконіт Жакена, тирлич вирізаний» ломикамінь карпатський та ін.) .

Рослинність скель та розсипів представлена сукупністю найрізноманітніших життєвих форм і систематичних груп. У переважній більшості — це початкові стадії.формування угруповань, хоч вони мають досить постійний склад компонентів і характерну структуру. Але в них немає чітко виражених домінантів. Для кальцефільних скельних угруповань характерне переважання ломикаменя живучого і родіоли рожевої, для ацидифільних - ожики альпійської, первоцвіту малого та жовтяниці альпійської. Скельні угруповання об'єднують понад 250 видів, серед яких такі рідкісні, як ломикамінь карпатський, гвоздика тонколиста та карпатська, трищетинник альпійський, первоцвіт Таллера, верба трав'яна, сітчаста і списовидна.

Формації костриці лежачої та біловуса стиснутого належать до панівних типів рослинності: перша — альпійського, друга - субальпійського поясів. Лежачекостричники формуються на вершинах гір, сідловинах та експонованих до вітрів схилах на гірськолучних торф'яних грунтах. Часто їх ділянки перериваються виходами скель, кам'яними полями або іншими альпійськими угрупованнями. Біловусники представлені кількома первинними асоціаціями з участю арніки гірської, лігустика мутелінового, тирлича жовтого та сфагнових мохів. Первинні білоусники займають незначні площі в улоговинах і характеризуються багатим складом гірських видів. З первинних місць зростання біловус поширився під впливом випасу, на даний час його угруповання займають більше половини площі субальпійського поясу і поширені від межі лісу до висоти 1750 м.

Осокоситникові луки - це формації альпійського поясу з домінуванням осоки вічнозеленої, осоки зігнутої та ситника трироздільного. Вони приурочені до торф'яних грунтів, що формуються на сонячних, сухих, теплих схилах. Крім осоки, значна участь в них сеслерії голубуватої, чорниці, костриці лежачої,

скабіози тьмяної, сон-трави білої. Угруповання мозаїчні, межі між ними не чіткі. Трироздільноситничники поширені скрізь, перевагу надають безкарбонатним грунтам. Виділяються іржаво-червоним кольором листя у другій половині літа і восени. Характерною їх рисою є багатий склад лишайників. До складу угруповань, як субдомінанти, входять чорниця, осока зігнута, рунянка альпійська, костриця лежача, рододендрон і нечуйвітер альпійський.

Крім трав'яних типів рослинності, в субальпійському та альпійському поясах парку трапляються угруповання з домінуванням чагарничків та мохів. Угруповання рододендрона сконцентровані над криволіссям сосни на стрімких схилах північних експозицій в оліготрофних оселищах. В них довго затримується сніг, який захищає рослини від вимерзання. Блискуче, шкірясте, темно-зелене листя рододендрона східнокарпатського утворює в заростях суцільний килим. Завдяки рожевим, надзвичайно барвистим квітам рододендрон одержав в народі назву «альпійська троянда». Флористичний склад рододендронників багатий рідкісними альпійськими та аркто-альпійськими видами, такими, як сеслерія голубувата, дзвоники альпійські, фітеума, сіверсія гірська, сон білий. Угруповання рододендрона східнокарпатського підлягають охороні як релікти третинного періоду.

В альпійському "поясі на привершинних північних схилах, в заглибинах рельєфу досить поширені шпалерні угруповання верби трав'яної, списовидної та сітчастої, що є реліктами льодовикової доби. Флористичний склад їх бідний переважають суховершки низькі, сіверсія, осока зігнута, костриця, сон білий, ситник трироздільний, мохи та лишайники.

Особливо цікава рослинність висячих і улоговинних боліт Чорногірського масиву парку. Одне з таких боліт розташоване на землях Ворохтянського лісництва на терасі ріки Прут. Це одне з найцікавіших і найцінніших -у науковому відношенні боліт парку. Болото Рудяк має рідкісний для України високий ступінь розвитку, в моховім покриві переважає сфагнум, який утворює горби, що зливаються. Розріджений ліс утворюють смерека 'заввишки від одного до чотирьох метрів. У рослинному покриві болота переважають ценози асоціації смереково-пухівково-сфагнові. Ці угруповання занесено до Зеленої книги України. На болоті помічена рідкісна для лісового поясу рослина - водянка чорна, журавлина болотна та дрібноплода, зустрічаються куртинами пальчотокорінник Фукса, який цвіте і плодоносить, а також дуже рідкісна орхідея - коральковець тричінадрізаний.

На висотах 700-1200 м переважають ліси, в яких у різних співвідношеннях співДрмінують смерека, ялиця біла, бук лісовий. В нижній частині цього поясу

в корінних лісах здебільшого переважають бук лісовий або ялиця біла, у верхній частині — смерека.

Найбільшу площу на території парку займає формація смерекових лісів (Piceetea abietis). При цьому виділяють два флороценотичні комплекси:

полідомінантні та монодомінантні смерекові ліси. Монодомінантні ліси ростуть на бідних кислих грунтах з мінімальним флористичним різноманіттям. Мішані смерекові ліси характеризуються різними типами деревостанів. Субформаці'я ялицево-смерекові ліси - Abieto-Piceeta -збереглася в басейнах потоків Женець, Прутець Яблунецький, Ліги та Прутець Чемигівський.

В бідних умовах з кислими Ґрунтами домінує сосна лісова Гребені карпатських масивів, підняті вище 1600 м, характеризуються холодним, надмірно вологим кліматом. Деревній рослинності не вистачає тут тепла. Вона замінюється менш вибагливими формаціями високогірних .чагарників, луків, мохів і лишайників. Види альпійського елемента флори відзначаються низькою висотою, розгалуженим кореневищем, пристосованим до життя на скелях.

Субальпійська рослинність займає більшу, основну частину карпатського високогір'я, схили і вершини до висоти 1800-2000 м. Представлена різноманітними класами формацій. Переважають тут.густі чагарникові зарості. В субальпійському поясі смугу криволісся формують угруповання сосни гірської.

Формація сосни гірської - Mugheta- поширена нерівномірно. На північних схилах Чорногори угруповання сосни утворюють на висотах 1450-1800 м широку смугу, яка простягається над верхньою межею смерекового лісу від Попа Івана до Говерли; вона розривається лише долинами гірських потоків(найбільші площі сосняків є на крутих схилах льодовикових котлів гір Смотрич, Дземброня, Ребра, Шпиці, Данциж).

На рухомих, більш холодних .і вологих осипах розвивається, зеленовільхова асоціація. Формація душекії зеленої - Duschekieta viridis — поширені в субальпійському г.оясі вище верхньої" іУіежі букових лісів. Вище по схилах піднімаються пухнаті зарості ялівцю сибірського і карликові форми верб. Формація ялівцю сибірського - Junipereta sibiricaei — дов'язані з верхньою межею смерекових лісів, але поширені і вище, заходячи в альпійський пояс, де займають великі площі. Угруповання ялівцю сибірського займають переважно теплі,сухі, освітлені південні схили.