7. Флора та рослинність.

2.7.1 Видове та ценотичне різноманіття та його збереження.

Природні ландшафти сучасної території Карпатського національного природного парку здавна приваблювали увагу вчених. Вивчалось поширення аборигенної флори і еколого-географічні закономірності рослинного покриву. Вже в 1889 році на основі накопиченого матеріалу відомий на той час вчений-ботанік Г. Запалович опублікував перше друковане повідомлення-узагальнення про рослинний покрив Покутсько-Мармарошських Карпат, в якій досить повно було зафіксовано стан рослинності на той час: видовий склад, особливості поширення видів і екологічні закономірності рослинного покриву.

В кінці XIX століття на полонині Пожижевська була організована ботанічна станція. В. 1921 р. на базі пралісів Чорногори був утворений резерват, який було запропоновано зарахувати до категорії національних парків. Після другої світової війни ботанічні дослідження в Карпатах продовжують інтенсивно розвиватися. Починаються стаціонарні дослідження флори і рослинності Чорногірського масиву. В результаті п’ятдесятирічної праці вчених досить добре вивчена флора вищих судинних рослин, листяних мохів, лишайників. Особлива увага приділялась рідкісним зникаючим видам.

За геоботанічним районуванням України територія парку входить до чотирьох геоботанічних районів, які належать до трьох геоботанічних округів:

Суходільсько-Яремчанський район смереково-ялицево-букових лісів Карпатського геоботанічного округу букових лісів (північна частина парку);

Горганський район смерекових лісів у поєднанні з кам'янистими розсипами і заростями гірської сосни Гірськокарпатського округу смерекових лісів;

Чорногірсько-Мармароський район смерекових лісів у поєднанні з

заростями сланких чагарників і фрагментами субальпійських лук

Гірськокарпатського округу смерекових лісів;

Покутсько-Мармароський. район сланких чагарників, субальпійських та альпійських сланких чагарників і полонин.

До складу парку входять висотні пояси буково-ялицевих лісів, смерекових лісів, субальпійський та альпійський. Карпати завжди вирізнялися флористичним багатством - тут нараховують близько 4,5 тис. видів, з яких 1105 проростає на території Карпатського НПП, що становить 54,9 % усієї флори Українських Карпат. Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також луки. Менше розвинені чагарникові та болотні угруповання.

Флора КНПП формується переважно еволюційно молодими видами. Представників старших груп менше: плауноподібних (5 видів), хвощевидних (7 видів), папоротеподібні (ЗО видів); серед них є такі, що підлягають охороні, оскільки знаходяться під загрозою зникнення через особливості своєї будови, систематичну і географічну ізольованість. Найбільшу частку становить відділ покритонасінних - 1057 видів (95,7 %), які представлені 89 родинами. Найчисельніші з них айстрові (164), злакові (99), осокові (56), розові (55), ранникові (47), гвоздичні {46), бобові (41), жовтецеві (40).

Географічна структура флори парку має широку амплітуду. Найбільшою кількістю відзначаються монтанний (286 видів, або 25,9 %), бореальний (273 види, або 24,7 %) та неморальний (339 видів, або 30,7 %) елементи флори. Більш обмежене поширення мають аркто-альпійський (52 види, або 2,7 %), альпійський (60 видів, або 5,4%), полізональний (64 види, або 5,8 %) та аридний (31 вид, або 2,8 %) елементи флори.

У фітосозологічному аспекті на особливу увагу заслуговують ендемічні, реліктові та інші раритетні види. До загальнокарпатських ендемів належать 12 таксонів — молочай карпатський, борідник Прайса, верба туполиста, вечірниця біла, тоція карпатська, трищетинник війчастий, королиця круглолиста, живокіст серцелистий та інші.

Особливої уваги потребують східно-карпатські ендеми (10 видів) - аконіт волосистий, смілка сумнівна, тирлич роздільний, дзвоники головчасті,

волошка мармароська. До раритетних таксонів належить ряд реліктів -

ліннея північна, скополія карніолійська, сосна кедрова європейська; аркто-альпійські види зустрічаються у лісовому поясі на виступах скель, вершинах, болотах — дріада восьмипелюсткова, наскельниця лежача, айстра альпійська, ситник трилусковий. Третинними реліктами є такі види широколистяних лісів як беладонна звичайна та деякі інші.