89.Валютний контроль: поняття, мета, правове регулювання.

Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю. Його слід розглядати як комплекс заходів, які здійснюють спеціально уповноважені державні органи та інші суб’єкти. Ці заходи спрямовані на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведенні валютних операцій.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (п. 1 ст. 12) визначено, що валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Валютний контроль спрямований на забезпечення дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій і тим самим є засобом підтримання правопорядку у цій сфері. Валютний контроль забезпечує перевірку діяльності суб’єктів, які проводять валютні операції з метою виявлення випадків порушення законодавства. Шляхом валютного контролю повинно здійснюватися постійне спостереження за здійснюваними валютними операціями, завдяки чому стає можливою оцінка результатів заходів валютної політики держави та їх своєчасна корекція. Така мета валютного контролю повинна досягатися насамперед через здійснення завдань останнього. Стосовно основних завдань валютного контролю, вважаємо за доцільне виділити наступні.

По-перше, забезпечення економічної безпеки держави та захист національних інтересів. Відповідно до Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року (ст. 7) [1]. На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві в економічній сфері є, зокрема, ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки.

По-друге, стимулювання національного експорту та регулювання імпортних поставок в інтересах вітчизняних товаровиробників, захисту товарного, валютного та фондового ринків України від несприятливого впливу світової кон’юнктури, недобросовісної іноземної конкуренції та інших протиправних дій.

По-третє, акумулювання валютно-фінансових ресурсів, необхідних для продовження структурної перебудови та збалансованого зростання економіки.

По-четверте, забезпечення стабільності грошово-кредитної системи та поповнення валютних резервів у результаті зменшення відпливу капіталу за кордон без обмеження свободи руху легально здобутого капіталу.

По-п’яте, створення сприятливих умов для репатріації українського капіталу.

По-шосте, виявлення, припинення та попередження спроб легалізації незаконних доходів та вивезення капіталу, одержаного злочинним шляхом.Нагромаджені надприбутки (насамперед, від торгівлі наркотиками, зброєю та людьми, корупції, ухилення від сплати податків тощо) у вигляді грошових коштів і майна кримінальні структури прагнуть легалізувати за допомогою різноманітних схем та методів відмивання протиправно одержаних капіталів із метою приховування злочинної діяльності. Нормативною базою, що регулює валютні відносини і передбачає можливість застосування заходів відповідальності, є закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та інші закони, Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правові акти Національного банку України та інших органів державної влади, що уповноважені здійснювати валютний контроль, у першу чергу Державної податкової служби України.

Зокрема, Положення про валютний контроль визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому Законом України "Про Національний банк України" та Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Чинне законодавство передбачає такі санкції за порушення валютного законодавства.